Мистецтво народилося разом з homo sapiens. Розумною людина стала, коли почала діяти, створювати. Спочатку предмети, необхідні для житла, полювання, хліборобства. Але розумній людині недостатньо бути ситою і жити в теплі. Тоді і народилася творчість, якої вимагала душа. А це вже і є мистецтво.
Я не скажу, що мистецтво для мене понад усе. Воно є в моєму житті ще з дитинства, коли мати зажуреним голосом співала мені колискової, бо я був дуже крикливий. Спати не давав, а як приспить мене, то години зо дві спокою в домі. А потім знов співи. Ще нічого не розумів, а музика і поезія вже були біля мене.
Чи то розглядаючи світлини, чи то споглядаючи барельєфне зображення цієї видатної людини, завважуєш деякі характерні риси: високий лоб, розкішне «нижнє обрамлення» — борода. А ще незмінно — окуляри. Це така перша констатація, скажімо, зовнішніх даних. Та Михайло Грушевський, насамперед, — історична постать!
Я дуже люблю свого батька. Зовні він здається звичайним. Батько високий на зріст, у нього сині очі, темне волосся, прямий ніс. У дитинстві та юнацтві батько займався легкою атлетикою, тому у нього красива спортивна статура, він сильний, дужий, витривалий, спритний.
Сусід по під'їзду Віталій Павлович довгий час псував нам життя. Його квартира знаходиться над нами. Людина він непосидюча, завжди кудись квапиться і, йдучи, забуває закрити водопровідний кран. Через його безпам'ятність нашу квартиру часто "підтоплювало".
Вихідні дні в мене проходять по-різному. Це багато від чого залежить: і від погоди, і від настрою батьків, і від того, як пройшов тиждень, які оцінки одержав. Бувають просто ніякі вихідні, коли думаєш тільки про те, щоб скоріше вони закінчилися — і в школу, щоб із понеділка розпочати нове життя.
Цей вихідний день запам'ятався мені тим, що моя родина стала учасницею незвичайного свята — Свята джерела. Джерело це знаходиться в міському лісопарку. Там є місце, яке рідко відвідують городяни. Це глибокий, багатокілометровий яр, де пробивається джерело. Довгий час джерело було непомітним. Коли робили санітарну вирубку дерев, сухі гілки скидали в яр. От і вийшло, що джерело опинилося під товстим деревним настилом. Джерело, однак, пробилося на волю з-під завалу і проклало собі шлях по дну яру.
Якщо я в суботу встиг зробити всі уроки, то я — вільний птах. Можна дивитись телевізор, читати книжки, можна подзвонити друзям і піти погуляти, покататись на велосипеді влітку або на лижах взимку.
Після напруженого навчального тижня вирушаю з батьками у наймальовничіший куточок Харківської області — Коробові Хутори. Вони знаходяться на березі Сіверського Дінця, в кількох кілометрах від міста Готвальда. Ці місця здавна були відомі своєю красою. Ріка тут широка, її береги вкриті багатою рослинністю.
