Кожного літа я їду до бабусі в село Лісова Стінка. Уже сама назва говорить про те, у якій мальовничій місцевості я відпочиваю. Ліса навколо старі, листяні, вони справді ніби стіною оточують село. Місцеві мешканці пасуть худобу на узліссях, у самому лісі збирають гриби, ягоди і горіхи.
Улітку я гостював у бабусі в селі. Там у мене є друг Вітько. Він мій одноліток. Одного разу ми вирушили з ним на човні порибалити. Ставок у селі не дуже глибокий, біля берега рибу не спіймаєш. Треба відплисти подалі. Ми так і вчинили. Випливли на середину ставка, закинули вудки, чекаємо. Не клює. Минула, мабуть, ціла година. Раптом мій поплавець занурився у воду. Я став тягнути — нічого не виходило, не вистачало сили.
Коли я була зовсім маленькою і не вміла читати, мені читала мама. Я довідалася про доброго доктора Айболита, Червону Шапочку і трьох поросят, про дядька Стьопу і розсіяного з вулиці Басейної, про дружбу лева і собачки.
Я прокидаюсь о сьомій ранку. Розплющую очі та вимикаю будильник, бо дзеленчить він надто гучно, проте я ніколи не запізнююсь до школи завдяки цьому. Потім я встаю, прибираю ліжко, відкриваю кватирку та йду вмиватись. На це я витрачаю близько п'ятнадцяти хвилин. Коли я закінчую вмиватись, то вже починаю відчувати, як добре пахне з кухні сніданком, який приготувала для мене моя мама. Я снідаю.
Перш ніж розповісти про свій робочий день, хотілося б зазначити, що не такий він ще й робочий. Так, я ходжу до школи, виконую домашні завдання, допомагаю по дому, але це все не те, що чекає на нас у майбутньому, мається на увазі, справжня робота. Хоча дехто вважає, що школа готує людину до того, як їй жити далі. За навчання ти отримуєш оцінки, на роботі - гроші.
Свій робочий день я намагаюся вкрай заповнити. Я не люблю, коли хоч одна хвилина прожита даремно. Змалку мене привчили батьки жити наповнено, цікаво і корисно. Корисно не лише для себе, а й для інших. Іноді друзі дивуються: невже не хочеться відпочити - просто полежати, "поплювати у стелю"? Для мене відпочинок - це дія. Я вважаю, що слід прожити день так, щоб увечері я мав результати своїх дій, які починаються з самого ранку.
У нас на кухні уздовж стіни висять обробні дошки. Одну з них бабуся бере, коли готує щось із м'яса; іншу — для овочів; є і спеціальна дошка для риби. Дошки стемніли від часу, в них багато щербин від ножів.
Це літо пройшло досить незвично для мене. Я нікуди не виїжджала, все літо провела в місті. Ви напевно подумаєте, що канікули у мене були не цікавими, але це не так. Я познайомилася з багатьма людьми, без яких тепер не уявляю своє життя.
