Улітку я гостював у бабусі. Вона живе у невеличкому місті в Росії. Там дуже мальовнича природа. Містечко з усіх боків оточене лісом. Хоча воно і ровесник Харкова, але майже зовсім не забудовувалося і тому залишилось маленьким провінційним містечком. Мабуть, людям шкода було вирубати ліси. Та воно й правильно.
Було б неправдою казати, що хтось не чекає на прихід канікул, що для когось це небажаний час. І не тому, що ми не полюбляємо навчатися, а тому що всі хочуть інколи відпочивати. Навіть у наших батьків бувають відпустки, а вони такі дорослі та серйозні.
Біблія – це стародавня збірка, різних за формою і змістом релігійних та світських творів, які писалися від дванадцятого століття до нашої ери аж по друге століття нашої ери, тобто майже півтори тисячі років.
Вислів видатного українського поета й філософа Григорія Савича Сковороди "Тінь яблуні не заважає" — це уособлення двох світів, видимого та невидимого, які існують у Всесвіті. І ці світи немов нагадують яблуню та її тінь: дерево стоїть нерухомо, а тінь то збільшується, то зменшується, то народжується, то вмирає.
Розказують старі люди, що в давнину зима була дуже люта. Щороку Весна виходила на двобій із нею, але часто Зима перемагала, і тоді панувала увесь рік. І одного разу люта Зима знову взяла верх над ніжною Весною, закрила її в темниці і сказала: «Ти вийдеш звідси тільки тоді, коли станеться диво — посеред снігу зацвітуть квіти».
На шкільному подвір'ї росла велика і висока яблуня. Яблука у неї були рожевобокі, смачні. Учні завжди ласували ними і невдовзі яблук майже не залишилося.
Якось теплим вересневим днем ми з друзями ходили до лісу. Припікало гаряче сонечко. Над нами світилося прозоре й чисте блакитне небо. Від подиху легенького вітерця шелестіло жовтогаряче листя.
