1. Г. Сковорода. Йому належить ідея "сродної праці" — такої праці, до якої людина має природний нахил, хист, певні здібності. "Сродна праця" робить людину щасливою, тільки така праця є продуктивною, "потрібне робить неважким, а важке — непотрібним". Про це писав Сковорода у філософських трактатах "Розмова, звана алфавіт, чи буквар світу" ("Разговор, назнваемнй алфавит, или букварь мира") та "Вдячний Еродій", а також у численних віршах та байках.

Людина здавна оточувала себе красивими речами, вона не може без цього жити. Можливо, усе почалося з первісних малюнків усередині печер первісних людей. Про це не відає ніхто.

Я часто аналізую вчинки моїх однолітків. їхні дії нерідко ображають. Наприклад, пригадую недавній випадок, коли мій однокласник кинув петарду, яку підпалив, під ноги дівчини. Це був у нього такий жарт. Альона дивом не постраждала — вона встигла відскочити на безпечну відстань і почула регіт.

Це питання настільки цікаве й актуальне, що його вирішенням займається окрема наука - естетика. Вона досліджує категорії прекрасного й потворного, виробляє їх критерії, допомагає виробити художній смак.

Зима наскочила зненацька. Ще вчора на землі під деревами лежали золоті кола опалого листя. Ця жовтизна поступово мерхнула — свою справу робили нічні тумани, дощі, прохолода, що ставали все сильніше і сильніше. До вечора наступив якийсь дивний затишок. Небо було бузковим, і на його тлі особливо чітко вимальовувалася чорна хмара ворон, що кудись летіли, начебто поспішали укритися від негоди, що насувається.

Моя кімната невелика, але дуже затишна. Коли прийшов час іти до школи, її впорядковували всією сім'єю. Праворуч від дверей стоїть письмовий стіл. На ньому стоїть письмове приладдя та глобус. Над столом знаходиться невелика книжкова полиця, на якій стоять усі мої підручники та зошити. Ліворуч — моє ліжко. Воно застелене яскравим покривалом, на ньому зручно сидять мої улюблені м'які іграшки.

Ми з батьками живемо у трикімнатній квартирі. Одна кімната належить батькам, у другій ми приймаємо гостей, а третя кімната - моя. Вона не дуже велика, але в ній достатньо місця для ліжка, шафи, книжкової полиці, письмового стола та спортивного кутка.

Раніше в мене не було своєї кімнати, ми жили в двохкімнатній квартирі з мамою, татком та бабусею Лідою. Мама й тато займали маленьку спальню, а більшу, світлішу кімнату віддали нам з бабусею. Коли я був маленьким, з бабою Лідою було весело, затишно й спокійно - вона розповідала увечері казки, і взагалі, була моїм найближчим другом. Батьки інколи їздили разом то у відрядження, то у відпустку, а ми з бабусею залишалися господарювати.

Є в місті Харкові чудова річка, називається Лопань. Ми з батьками часто проводимо вільний час на її затишних берегах, плаваємо на човні, батько рибалить, ми купаємося, ніжимось під сонечком на березі.

Ім'я цього спортсмена майже невідоме в Україні, хоча фотографії його обійшли сторінки багатьох спортивних видань світу. На X Параолімпійських іграх в Атланті у 1996 році Марк Велманн запалював олімпійський вогонь. У цьому факті не було б нічого незвичайного, якби не одна деталь — у нього паралізовані ноги і до олімпійського вогню він піднявся за допомогою рук по спеціально натягнутій для цього трапеції.