Діти завжди прагнуть швидко стати дорослими. Діти бажають незалежності та самостійності, щоб обирати свій шлях, будувати власне життя. Але надходить час — і дорослі мріють хоч на годину повернутися у дитинство, причому не тільки заради відпочинку від скрутних обставин, важкого обов'язку. Вони хочуть почути надійний захист батьків, поринути у тепло спогадів.
У повісті "Гобсек" Бапьзак показав духовну сутність сучасного автору суспільства. На думку головного героя, "на землі немає нічого міцного, крім золота". Дійсно, буржуазна епоха возвеличила гроші, повіривши в їхню могутність, у лиху владу грошей. Головний герой повісті все своє життя присвятив їх накопиченню. Він без жалю приніс у жертву "золотому тельцю" всі інші радості життя, розтратив усі сили своєї душі, щоб стати одним з тих, хто "володіє світом".
Драму В. Шекспіра "Ромео і Джульєтта" я прочитала тільки цього року. Фільм за її мотивами подивилася набагато раніш. А те, що "немає повісті сумнішої на світі, ніж повість про Ромео і Джульєтту", знала ще із самого дитинства. І упевнена, що багато хто, ще не відкриваючи том Шекспіра, уже знав про героїв цієї драми, адже всі закохані, щасливі або нещасливі, — це ті ж Ромео і Джульєтта, здатні віддано і жагуче кохати, а будь-яка любов, як відомо, по-своєму трагічна.
Видатний американський письменник О'Генрі писав свої новели з життя звичайних мешканців Америки свого часу. Тому його твори мали такий великий успіх серед читачів. Вони були близькі кожному, бо кожен міг побачити в персонажах новел своє особисте оточення, або навіть уявити себе одним з головних героїв. Але, на відміну від реальних життєвих подій, новели О'генрі часто мають щасливу кінцівку.
У давньогрецькому міфі про Пігмаліона розповідається про великого художника з острова Кіпр Пігмаліона. Він жив самотньо, не був одружений. І одного разу зробив зі слонової кістки статую дівчини, неймовірно прекрасної. Дивлячись на своє створіння, він милувався її красою й довершеністю й врешті-решт закохався у своє створіння. Скульптор звертався до неї зі словами, але вона залишалася німою.
У літературі XX століття постать Франца Кафки одна з найбільш трагічних і суперечливих. Його творчість відображає складності і протиріччя світу, які Кафка сприймав як абсурд свого часу. Він відобразив трагедію безсилля людини перед абсурдністю буржуазного світу. У романах "Замок", "Процес" Кафка у своєрідній художній формі відтворює суспільні відносини, розкриває їх справжню суть.
У давні часи у Південній Русі мешкала цікава людина. За фахом це був швець, а звали його Петро Якимович. Здавалось, що ж тут цікавого? А те, що Петро Якимович писав ікони. Мистецтво іконописця цінувалося у всі часи. У Петра Якимовича був талант. "Коли стомлюється від однієї ікони, він переходить, тричі перехрестившись, до другої". Сама віра окрилює його. У кожній хаті земляків Петра Якимовича висіли старі ікони, "немов верстові камені Бога". Поряд можна було побачити і творіння Петра Якимовича.
В основу "Пісні про Роланда" покладено історичну подію — похід Карла Великого 778 р. за Піренеї. Вигадані епізоди вдало прикрашають епічний твір. Боротьба проти іноземців та іновірців за батьківщину — провідна тема поеми. Карл тут втілює ідеал державної мудрості, Роланд — головний герой поеми — виступає благородним лицарем, готовим до самопожертви заради короля і батьківщини.
У баладі "Рукавичка" Фрідріха Шіллера, одного з основоположників класичної німецької літератури, виписаний лише один жіночий образ. Це юна красуня Кунігунда. З балади ми дізнаємося, що дівчина глузлива. Можна цей факт до уваги не брати — хто не намагався в юності утвердитися, за допомогою глузливості сховати свою вразливу душу, захистити себе від цинізму, вульгарності оточуючих. Тому, коли поет каже, що красуня глузлива, слово "юна", що стоїть поряд, ніби зводить нанівець негативне сприйняття образу.
