I. Життя як спалах (всього 28 років: народився 193S року на Полтавщині, навчався на факультеті журналістики Київського університету; працював кореспондентом газет На Черкащині; літературна діяльність).
Україна! Як багато почуттів вкладено у це слово. Яка вона гарна, велична і неповторна. А чого тільки не винесла вона на своїх плечах! Скільки років наш народ не знав своєї історії, не знав багатьох талановитих письменників, які пожертвували собою через любов до рідного народу. До таких поетів належить і Василь Симоненко. Неповних двадцять дев'ять років прожив поет, але залишив у спадок стільки, що вистачить на життя багатьох поколінь.
Він прожив на світі лише 28 років (з них художній творчості були віддані переважно безсонні ночі останніх семи літ) і назавжди ввійшов до історії рідної літератури. Центральною в його творчості слушно вважається патріотична тема - любові до України, її безталанного народу, висловленої з недвозначною відвертістю (і в цьому - пряме продовження шевченківських традицій), поєднана з ідеєю неповторності людського "я". Відтак і основним літературним родом виступає лірика.
В. Симоненко... Поет-шістдесятник... Поет-лірик... Поет-сатирик... І просто незвичайна людина, яка неймовірною любов'ю любила навколишній світ, любила життя, любила своїх батьків, а звідси — і народ, і, безумовно, Україну, до якої він не шукав "ні .стежки, ні броду", бо вона була в його грудях, "у чолі і в руках".
Поезія Василя Симоненка вийшла з глибин народного життя, з мужності народу, з його горя і героїчної боротьби. Не судилося його таланту розкритися повністю, але те, що він створив, житиме вічно. Простотою, щирістю вислову, глибоким проникненням у душу людини зачаровує поезія В. Симоненка. Читаючи його твори, відчуваєш дух патріотичної самопожертви і непокори, могутній вибух пристрасті і гніву, любові і ненависті.
Я люблю поезію. І завжди з великим задоволенням читаю вірші. Тому, прочитавши вірші Василя Андрійовича Симоненка, я назавжди залишилася прихильником його таланту. Поезія Симоненка — ніжна, зворушлива, тонка. Вона самобутня, незвичайна, пристрасна. Читаючи її, завжди відкриваєш для себе щось нове, цікаве, потрібне. Мені дуже подобаються його вірші про кохання. Це зовсім не нова тема в літературі. І, здавалося б, що хто ще може краще сказати про неї, ніж зробили це Пушкін, Тютчев, Фет, Шекспір, Рильський чи Сосюра. Вічна тема. Але В. Симоненко, не конкуруючи з ними, не змагаючись, зумів створити такі прекрасні, зворушливі вірші про кохання, які будуть хвилювати не одне покоління читачів.
Василь Симоненко — поет, патріот, він понад усе любив рідну Україну, український трудовий народ. Для поета Україна — святиня, відданість їй — його обов'язок і щастя.
Василь Симоненко — великий український поет. Незважаючи на те, що йому не було й двадцяти дев'яти років, коли він залишив нас, ми маємо повне право називати його так, бо він був майстром поетичного слова і вся його творчість пройнята любов'ю до Батьківщини і рідного народу, ненавистю до кривди й образ, до приниження гідності людини. Симоненко був чистою людиною, правдолюбцем, безкомпромісним до ліцемірів і убогих духом підлабузників:
