Сюжет повісті "Тіні забутих предків" перегукується з трагедією Шекспіра. У них можна знайти чимало спільних рис. Як Монтеккі й Капулетті ворогують роди Палійчуків і Гутенюків. Як і в трагедії "Ромео і Джульєтта", в обох ворогуючих родах є діти, які кохають одне одного, - Іван і Марічка. Давня ворожнеча має стати їм на перешкоді. Як і у Шекспіра, герої Коцюбинського гинуть. Обидва твори є гімном коханню. Головна колізія в обох творах - смерть героїв, але смерть різна. У повісті "Тіні забутих предків" лише Іван гине через несилу перенести смерть коханої, Марічка ж іде з життя випадково.
Велич і значення письменника вимірюються тим, наскільки глибоко коріння його творчості сягає народного життя і наскільки адекватно він відбиває передові ідеали свого часу. Ці вимоги народності і прогресивності мистецтва органічно втілені в художніх творах І. П. Котляревського.
Іван Котляревський... Ім'я це викликав у кожного яскраві асоціації: і безсмертній Еней, і невмируща Наталка — героїня п'єси, що стала праматір'ю нового українського театру.
"Наталка Полтавка" І. Котляревського — одне з тих явищ літератури минулого, часова віддаленість якого неспроможна затьмарити його свіжості й принади. П'єса донесла в наше сьогодення правду почуттів, настроїв і переживань народу, завдяки чому і стала невід'ємною частиною духовної культури нашого сучасника.
П'єса Івана Котляревського "Наталка Полтавка" була новим словом, першим драматичним твором в українській літературі. Кінець XVІІІ сторіччя став добою складних змін у суспільствах європейських держав, добою зародження капіталістичних відносин, під впливом яких бурхливо розвивались ідеї просвітництва. Нова україн-ська література формувалася як ідейно-естетичне явище саме на їх основі. Вона була покликана задовольняти духовні потреби усіх верств суспільства, в тому числі й широких народних мас. Ставши проявом не релігійного, а світського життя, нова література швидко перетворилась на знаряддя розвитку національної самосвідомості.
В історію української літератури Максим Рильський увійшов як самобутній національний поет, патріот України, який щиро і високо підносив національну ідею, будив історичну пам'ять свого народу, утверджував думку про його талановитість, національне відродження країни, невмирущість рідної мови. Тому, на мою думку, не дивно, що його поеми "Слово про рідну матір", "Жага", "Неопалима купина" та збірники "За рідну землю", "Світла зброя", "Велика година" сприймаються як поетове зізнання у ніжній синовній любові до України, уславлення її історичного минулого. Вражає великий ступінь шани і поваги до свого народу, до рідної батьківської землі.
Поема Максима Рильського "Неопалима купина", написана 4 жовтня 1943 року, незадовго до визволення Києва, ввійшла до однойменної збірки, що побачила світ 1944 року.
Творчість Павла Тичини нерозривно пов'язана з історією українського народу. Велика любов до рідного краю та співвітчизників надихала митця на вражаючі силою таланту твори.
"Енеїда" І.П.Котляревського з'явилася у той час, коли на українських територіях царської Росії розформовувались козацькі слобідські полки, нищилися рештки автономії після зруйнування Катериною II Запорозької Січі. У дискусіях про український народ переважала шовіністична російська думка про те, що немає такого народу, що це лише плем'я без своєї мови і традицій. Відсутність державного захисту, соціальний і національний гніт гальмували духовний розвиток народу. Але художня література живилася соками народної мудрості, гумору і пісні.
Україно! Рідна земле моя! Перед тобою схиляюся у глибокій шані і любові. Я — дочка твоя, маленька частинка великого народу. Під твоїм небом з'явилася на світ, пізнала життя, зробила свої перші кроки, промовила перше слово. І тільки з плином часу по-справжньому почала усвідомлювати, що
