Ще здавна Україна зазнала нещасливої долі. Вона стільки разів потрапляла під гніт інших країн, потерпала від нападів татар, турків та інших загарбників. Татари жорстоко вбивали людей, палили села, їхні вороні коні топтали нашу рідну землю, знищували все живе. Україна плакала, плакала гіркими слізьми за своїми дітьми, мовчки терпіла біль від вогню, від тупоту ворожих коней, обпікала її кров українців, якої було багато пролито по всій Україні. Нещасна Україна шукала захисту, захисників, та не знаходила.

"Hаша Леся" - говоpимо пpосто і звично, ніби пpо найдоpожчу, найближчу і pідну людину. Обpаз Лесі Укpаїнки входить у життя з пеpшими піснями й віpшами, пеpшими дpукованими pядками, полонить сеpце своєю великою любов'ю до наpоду, мужністю і величчю, своєю незламною силою. Ось уже понад сто pоків живемо з її натхненною поезією.

Ім'я української письменниці Лесі Українки широко відомо не лише в Україні, але й далеко за її межами. Поетеса, прозаїк, драматург, критик і публіцист, вона створила художні полотна такої ідейної естетичної сили і краси, такого змісту й глибини, що вони з роками, з десятиліттями не старіють, а виблискують все новими й новими гранями, стають ближчими й дорожчими розумові й серцю читачів.

Леся Українка. Леся... Це тепле, сонячне ім'я мені знайоме з дитячих років. Відоме воно всім прогресивним людям, і в першу чергу, українцям, бо Леся Українка у недовгім житті стала народною поетесою. Вона була мислителькою та борцем Шевченківського гарту. Все в її житті було справжнім: вірші, кохання без фальшу, мука без порятунку, праця — спасіння. І поезія цієї видатної поетеси є для мене маяком в житті. Читати її вірші без хвилювання не можна.

Один з найвизначніших поетів світу Гете колись сказав: "Хто хоче зрозуміти поета, мусить піти в його країну". Країна ця — творчість. Йдемо в країну Лесі, де все дихає любов'ю до людей, високою духовною силою і ніжністю.

Ще не палить сонце, розпікаючи голубе небо. Ще яскраве зілля мріє, зустрічаючи чарівні світанки. Схилившись понад ставом, миють свої довгі коси в прозорій воді срібнолисті верби і шепочуть тихо:

Доля дуже рано навчила Лесю Українку мужності. Вона змушена була змагатися з тяжкою хворобою, що вразила її ще в дитинстві, зробила недосяжною її блискучу музичну кар'єру і мучила поетесу всі наступні роки. Проте оця ще дитяча зневага до фізичного і душевного болю супроводжувала Лесю Українку все її життя.

Україна відома своїми героями, які були справжніми патріотами, любили народ і рідний край. Про одного з таких героїв ми дізнаємося з легенди "Як Сірко переміг татар". У ній розповідається про дивовижну здатність кошового Сірка перетворюватися на хорта, яка допомогла йому перемогти величезне військо татар. Перетворившись на хорта, Сірко потрапив до війська татар. Ворогам сподобалась ця тварина. Вони її нагодували і залишили в себе. А вночі він, перетворившись знов на людину, повернувся до запорожців і разом із ними розбив враже військо.

Українська мова! Скільки невимовних страждань випало на твою долю! Споконвіку тебе не визнавали як самостійну мову, забороняли, намагалися стерти з людської пам'яті. Про це з болем у душі розповідає у своєму вірші "Рідна мати" М. Рильський.

Трагічною несподіванкою став для України напад нацистської Німеччини в 1941 році. Не шукав наш народ війни. Радів тихому життю, новим горизонтам, що відкривалися перед ним, співав мирних пісень, прославляючи спокій і злагоду: