Панас Мирний — видатний український письменник — залишив свій помітний слід у реалістичній українській літературі, збагативши її чудовими творами, в яких розглядаються актуальні проблеми українського села кінця XIX ст. Одним із таких творів є соціально-психологічний роман "Хіба ревуть воли, як ясла повні?", написаний П. Мирним у співавторстві з братом І. Біликом.
Роман "Хіба ревуть воли, як ясла повні?", який в одній з перших редакцій мав назву "Пропаща сила", — твір однієї ідеї. На цю думку наводить уже назва твору. Що це за пропаща сила? Чому воли не ревуть, коли ясла повні? Роман — спільна праця Панаса Мирного (Панаса Рудченка) та його брата Івана Білика (Івана Рудченка). В основі сюжету — почута від молодого поштаря розповідь про розбишаку Гнидку. Проблема, якої торкався письменник, залишається досить актуальною і в наш час. Які причини породжують злочин? Що примушує нормальну людину стати злочинцем і навіть убивцею? Які чинники є найважливішими на цьому шляху до шибениці: погане виховання, зовнішні обставини, негативні риси самої особистості?
В Україні 20-х років Володимир Кирилович Винниченко (1880—1951) був найпопулярнішим з усіх письменників, як класиків, так і сучасних, найчитабельнішим. Щє у 1909 р. М. Коцюбинський писав: «Кого у нас читають? Винниченка. Про кого скрізь йдуть розмови, як тільки річ торкається літератури? Про Винниченка Кого купують? Знов Винниченка». Він уже на І курсі юридичного факультету Київського університету був ув'язнений як член місцевої організації Революційної Української Партії. Розповсюджував заборонену літературу, дезертирував з армії, півтора року сидів у камері-одиночці, брав участь у першій революції 1905 р. Потім — еміграція, проживання в Австрії, Франції, Швейцарії, Італії. Нелегально повертається для політичної роботи в Україну, переховується від поліції як на батьківщині, так і в Москві.
Повість О. Кобилянської «Земля» написана під впливом глибокого потрясіння від трагедії, що сталася в селі Димки на Буковині. Відштовхнувшись від життєвого факту жахливого братовбивства, письменниця зображує в повісті широку картину тогочасного селянського життя, розкриваючи умови, що стали поштовхом до страшного злочину. Одна з таких умов — життєво необхідна залежність людей від землі. Однак зрозуміло, що не всіх така залежність штовхала на вбивство. Немовби вирізьблюючи своїх героїв, О. Кобилянська розкриває їхні характери, з'ясовуючи психологічні причини назрівання задуму скоєння злочину в Сави.
Остап Вишня - неперевершений майстер сміху. (Життя Остапа Вишні було незвичайним, наповненим різноманітними сумними і радісними подіями, які митець сприймав із гумором. Його називають "королем українського тиражу", бо за життя письменника-сатирика вийшло понад сто збірок його творів, деякі з них перевидавалися шість і більше разів.)
Талант Т. Шевченка, його незвичайна любов до всього рідного, до свого пригнобленого народу, до своєї культури, що перебувала тоді в московському ярмі, а також освіта, начитаність, праця над собою - все це ставить Т. Шевченка в перші лави освічених людей XIX століття.
Доба нової української літератури розпочинається з прекрасного твору І. Котляревського "Енеїда". Після виходу "Енеїди", як це часто буває по створенні справжнього шедевра, з'явилось багато наслідувачів та навіть епігонів творчості І. Котляревського. Коли шовіністично налаштовані критики брали до рук "Енеїду", плануючи закинути авторові використання "мужицької мови", вони починали сміятися і, вражені довершеністю поеми, не могли вже сказати нічого поганого. Але вони знайшли інший "вихід з ситуації", стверджуючи, що українська мова придатна тільки для створення комічних творів, але не для ліричних, емоційних творів.
Леся Українка у своїх творах змальовувала народ не сліпою юрбою, а низкою яскравих особистостей, наділених рішучою вдачею, сильною волею, несхитним потягом до визволення. Сила, волелюбність і нескореність, мужність і патріотизм - характерні риси українців, які виділяла й оспівувала у своїх творах поетеса.
У народі кажуть: добрий початок — половина справи. Наочним потвердженням цієї істини можуть служити "початки" творчості багатьох письменників-класиків, їхні "першовірші" (за назвою однойменної антології), де нерідко задававсь камертон на усе подальше життя. Творчий шлях Івана Франка починався сонетом "Народна пісня":
