У XVII столітті Україна знаходилась під владою Польщі. Жорстокі й пихаті польські пани нещадно знущалися з українського люду. Але терпіння ввірвалося. В Україні почалася кривава війна. Першими пішли в бій запорозькі козаки. Саме про ці події, точніше, про важливу битву під Жовтими Водами, йдеться у вірші Андрія Малишка "Гомін, гомін по діброві...".
I. Майстри гумору XX сторіччя в українській літературі. (Гуморески Степана Олійника та Павла Глазового найпопулярніші серед народу. їх цитують і переповідають. Вони викликають сміх, а в кумедних персонажах люди пізнають себе.)
Письменницьку програму сам Остап Вишня сформулював так: "Про що я, нещасний, мушу думати й писати: - "Про хуліганство, грубість, невихованість. - Про виховання лоботрясів і шалопаїв. - Про легковажне ставлення до кохання, до шлюбу, до сім'ї. - Про широкі натури за державний кошт. - Про начотчиків і талмудистів у науці. - Про консерваторів у сільському господарстві й промисловості. - Про винищувачів природи..."
Повість «Конотопська відьма» — не тільки сатира на козацький старшинський устрій, а й твір, тісно пов'язаний із фольклором. Автор в основу твору поклав народне повір'я, майстерно поєднав реальність і фантастику.
Я живу у Харкові. У мальовничих гаях поблизу міста, біля річок і ставків у середині травня можна почути спів соловейка. Я не раз бував з батьками о цій порі за містом. Ми слухали спів солов'я, але я жодного разу не бачив цю пташку, скільки не придивлявся до зелених хащів. Соловейко наче кепкував з мене: і не відлітав далі, і залишався невидимим. Я ж так старався його розгледіти. Мені було цікаво, яке воно, те загадкове створіння, здатне так гарно, так натхненно співати. У Костянтини Малицької в художньому описі я знайшла відповіді на мої роздуми про загадкову сіру пташку весни. Авторка опису розповіла про солов'я так, ніби вона розповідала про людину. Читати її твір цікаво й корисно.
До Сонця завжди була прикута увага наших пращурів. Без сонця погано, сумно, прохолодно. Сходу сонця чекали, раділи його появі на небі. Образ Сонця наділяли людськими рисами і людськими звичками.
І. Становище української літератури на час виходу збірки "Сонячні кларнети". (Рік видання збірки - 1918-й. В Україні ішла громадянська війна. Держава щосили намагалася стати незалежною, вибороти давно очікувану волю. Найталановитіші, най прогресивніші сили літератури або передчасно зійшли в могилу (Леся Українка, М. Коцюбинський), або були розчавлені обставинами (В. Стефаник, Л. Мартович, М. Черемшина, О. Кобилянська). Натомість у літературу рвалося декадентство, яке отруювало мистецьку молодь.)
Де шукати витоки духовності? В історії свого роду, в його прадавніх коренях. Десять століть тому було збудовано Софіївський собор у Києві, а його куполи ще й досі радо вітають сонце. Софія Київська — велич українського народу, втілення його мудрості й сили, таланту й слави, символ духовного єднання нації.
Всесвітньо відомий російський композитор П. Чайковський відзначав: "Бувають щасливо обдаровані натури і так само бувають обдаровані народи. Такий народ-музикант — це українці".
Володимир Винниченко увійшов в історію України як активний політичний діяч і письменник світового рівня, що силою художнього слова відбив соціальні струси початку XX століття. Стихія бунтів і заворушень, зіткнення влади з народом давали йому надзвичайно цікавий і багатогранний матеріал для написання яскравих творів. За висловом І. Франка, Винниченко вміє ловити життя на "гарячім вчинку" і зобразити його в цікавій, хвилюючій, гостросюжетній і драматичній формі.
