У другій половині ХІХ сторіччя в Україні з'являються представники нового класу — капіталісти-землевласники. Виростали вони зі звичайних селян-заможннків, що важкою працею заробляли собі те багатство. Але нові землевласники швидко забули про те, що самі вони такі самі селяни, як ті робітники, що працюють на них, і перетворилися на справжніх експлуататорів, мета яких — збагачення заради, збагачення. Цей процес спостерігав І. Карпенко-Карий на рідній Єлисаветградщині і відтворив у своїй творчості, зокрема у драмах "Сто тисяч" і "Хазяїн".

П'єса І. Карпенка-Карого "Хазяїн" присвячена зародженню капіталістичних відносин в Україні. В центрі твору—яскраві представники цього класу. Зокрема, головний герой п'єси— Терентій Пузир.

У 1861 році біло скасовано кріпосне право. Але недовго довелося радіти мужикам, бо на зміну панам прийшов інший експлуататор — такий самий селянин, але більш заможній. Він почав дерти шкуру зі своїх братів не менше, а часом й більше за панів. Такий "хазяїн" і став головним героєм п'єси І, Карпенка-Карого. Звернувшись до жанру комедії, драматург намагається засобами сатири висміяти чоловічу любов до стяжання, без будь-якої іншої мети.

У листі до сина Івана Карпенко-Карий писав: "Хазяїн" — зла сатира на чоловічу любов до стяжання без жодної мети. Стяжання для стяжання". Таким способом драматург сам визначив ідею своєї сатиричної комедії. Сатира пронизує всю п'єсу: вона наявна в зображенні головного героя — капіталіста-мільйонера Терентія Пузиря, а також його підручних — Феногена і Ліхтаренка, в змалюванні життєвих ситуацій, в мові персонажів.

Усе своє життя Тарас Григорович Шевченко присвятив боротьбі за краще майбутнє рідного народу, засуджуючи при цьому тих, хто знущався над Україною, і насамперед — царат. У поемах "Сон" та "Кавказ" він затаврував імперську політику царської Росії.

Тарас Григорович Шевченко— громадянин із загостреним почуттям справедливості, із чистим сумлінням і прагненням до покращення долі Вітчизни. Звідси— його пильна увага до суспільних, політичних, соціальних питань. Звідси — нахил до гострої і влучної поетичної сатири. Свідченням тому є поеми "Сон" і "Кавказ".

Все своє життя Тарас Григорович Шевченко присвятив боротьбі за краще майбутнє рідного народу, засуджуючи при цьому тих, хто безперервно знущався над Україною, і насамперед — царат. У поемах "Сон" та "Кавказ" він затаврував імперську політику царської Росії.

Усе має свій початок. І хоча сьогодні неможливо сказати, хто першим почав складати пісні, проте ми знаємо автора першого в українській літературі сатирично-політичного твору - це Тарас Григорович Шевченко, а сам твір, відповідно - поема "Сон", написана 1844 року. Через рік великий Кобзар знову повернеться до знайденого прийому сатиричного зображення дійсності у поемі "Кавказ".

Тарас Шевченко належить до найбільших народних поетів всесвітньої історії літератури. Його поезія національна й інтернаціональна. Він підніс не тільки тему українського народу, що стогнав під гнітом царизму, але й інших поневолених націй. У своїх творах великий поет пристрасно ставав на захист гноблених, викриваючи й засуджуючи тих, хто знущався з народів, принижував їх. Поеми "Сон" і "Кавказ" є свідченням великої громадянської сміливості Шевченка, незламності його духу.

Твори відомого українського письменника-гумориста Степана Олійника відзначаються актуальною тематикою, національним гумором і комізмом ситуацій. Він також з повним правом вважається гідним послідовником вітчизняних корифеїв сатири Івана Котляревського, Степана Руданського та Остапа Вишні.