I. Родом з Донбасу. (Дитячі роки Володимира Сосюри минали на Донбасі. Багатодітна родина мешкала у хатині неподалік від Дінця. З дитинства Сосюра поринув у світ літератури. Художні образи улюблених творів та світ рідної природи надихнули на творчість, зміцнили в серці любов до батьківщини та отчого краю. У робітничих газетах почав друкувати свої перші поетичні твори.)
Багатогранний талант М. Рильського виявився передовсім у поезії. Дуже рано проявився у нього потяг до літературної творчості. Цьому сприяло і навколишнє оточення (хлопчик зростав у прогресивному культурно-мистецькому оточенні, де шанувалися рідна мова й культура, музика й поезія), і мальовниче село Романівка, де жив майбутній великий поет. Тут він почав пізнавати світ як "таємничу, ледве розкриту книгу". Різні грані цього світу — "стоголосе поле", "біла гречка", "вітер кучерявий", "садок, що біліє цвітом і тихо ронить пелюстки", цвітіння бузку, гудіння "веселих бджіл" — потім природно увійдуть у вірші поета і нададуть їм виразного національного колориту.
Один з найкращих в українській літературі сатириків Володимир Самійленко не боявся батогів, не пом'якшував гостроти свого слівця, і від того поезія його жива, наповнена гумором і змістом, одночасно весела й жорстко соціальна. Гротескне зображення дійсності пронизує вірш «Ельдорадо». У поєднанні іронічної назви, саркастичного змісту та ідейної цілісності неабияка заслуга автора. Поезія має яскравий викривальний характер. Дійсність царської Росії, лицемірство її правителів і чиновників виступають головними об'єктами нещадного висміювання.
"Місто" Валер'яна Підмогильного - роман про людину, про місто, про життя, про незгасність вогню, сповнений скептицизму переможця і оптимізму переможеного.
Сатира і гумор В. Самійленка були знаменним явищем в історії української літератури кінця XIX — початку XX століття. Поет увібрав у себе прикметну рису українського гумору — його лагідність, доброзичливість, його колючість і нищівність, коли він стосується лихих людей.
I. І. Карпенко-Карий - один із корифеїв української сцени. (Драматична творчість І. Карпенка-Карого - найбільше досягнення української класичної драматургії XIX століття. Через величезну пізнавальну та художню цінність його твори вже понад сторіччя мають неабиякий успіх. "...Цілісність драматичної творчості Карпенка-Карого, - писав його видатний сучасник Іван Франко, - наповнює нас почуттям подиву його таланту. Обняти такий широкий горизонт, заселити його таким множеством живих людських типів міг тільки першорядний поетичний талант... ")
"Лихо давнє й сьогочасне" — так називається одна з повістей Панаса Мирного. Так можна назвати і всю його творчу спадщину: це її лейтмотив, головна і наскрізна тема. Реалістично зображуючи представників народних мас, письменник у своїх творах з народних позицій, з народного погляду зображував панівні верстви і за кріпосницького, і за пореформеного часу.
П'єса І. Карпенка-Карого "Хазяїн" була написана у 1900 році. Це сатирична комедія, яка висміює ненажерливість і моральну ницість нових "господарів життя". "Хазяїн" — зла сатира на чоловічу любов до стяжания, без жодної іншої мети. "Стяжания для стяжания!" — писав сам автор про свій твір. П'єса показує, як ненаситна жадоба до наживи, що стає самоціллю, перетворює поміщика на моральну потвору, робить з нього страшного хижака, який загрожує існуванню інших людей. Засобами їдкого сміху ця сатирична комедія викриває здичавіння великого землевласника, його духовну убогість і жорстокість.
Капіталістична система визискування породжує і прислужників, які також прагнуть до наживи. Пузир стільки має хазяйства, що вже не може ним орудувати без управителів, прикажчиків, економів. Першими помічниками хазяїна є Феноген та Ліхтаренко. Хазяїн навчає їх обманювати селян, робітників. Хист кожного управителя визначається вмінням вигадувати якісь способи наживи. Це хижаки в людській подобі, що у всьому наслідують свого хазяїна, запопадливо крутять його "хазяйське колесо".
