Якби зустріти Лесю Українку (уявімо таку фантастичну подорож у часі) та запитати її: «Важко, Лесю, бути мужньою? Важко нести свій хрест?» Саме так я сприймаю творчість цієї мужньої жінки.
Ще зовсім недавно, всього декілька років тому, тема "Антирелігійні" мотиви в творчості Т. Г. Шевченка" була звичайною у шкільних програмах та в літературознавчих дослідженнях. І от сьогодні ми вже говоримо про релігійність поета. Чи є тут парадокс? Так, але тільки на перший погляд. Очевидно, Шевченкова творчість дає підстави стверджувати як одне, так і інше. Річ лише в тім, який погляд людина кидає на одні й ті ж слова, поетичні рядки, думки, як прочитує їх, як сприймає — чи холодним розумом, чи гарячим серцем. "Найголовнішого очима не побачиш", — казав Екзюпері устами Маленького Принца. І мав рацію. Якщо сприймати твори Шевченка тільки очима, себто бачити лише букву, а не дух, то без особливих труднощів можна знайти багато рядків, що малюють поета атеїстом, богоборцем чи богохульником. Ось рядки із "Заповіту":
Чим уважніше вчитуєшся у Шевченкову поезію "Мені однаково, чи буду...", тим виразніше вимальовується перед нами постать поета як національного пророка. Участь у Кирило-Мефодіївському братстві дозволила йому простежити пожвавлення національного руху в Україні. Поет розумів, що це тільки початок поступового накопичення визвольної енергії народу.
Загальнолюдські цінності: добpо, моpаль, спpаведливість... Саме пpагнучи підняти їх, Гpигоpій Косинка у своїх новелах показав pадощі, болі, пpагнення укpаїнського наpоду, його стpаждання. Захист пpава особистості на щастя - це одна із основ гуманізму, це одна із пpоблем, яку намагається pозв'язати письменник. Пpавда життя, пpавда хаpактеpу селянина - стpижнева ознака доpобку Гpигоpія Косинки.
З-поміж блискучих талантів, що започаткували нову українську літературу, ім'я Григорія Косинки —- одне з найпомітніших. Для самого письменника та його своєрідної прозової спадщини склалася трагічно, Після довгих років несправедливого замовчування до читача повертається його доробок — ледь більше тридцяти оповідань.
У революційній напрузі соціальних пристрастей, що вирували Україною, жив і творив Григорій Косинка. Селянський син, він знав біду, що ділила людей на ситих і голодних. Косинка бачив протиріччя сільського життя, котрі вихлюпнулися повінню громадянської війни. Класова ненависть засліпила очі і змінила всі писані та неписані закони. Загальнолюдські цінності, мораль були відкинуті як непотріб, і обстоювати їх було особливо важко. Проте талановите перо Григорія Косинки прагнуло саме до цього. І тому його новелістика на диво прониклива та людяна.
Мало хто з письменників міг відчути і розуміти землю і народ, що на ній працює, так, як відчував і розумів Григорій Косинка. Навіть свій псевдонім він узяв від назви польових квітів — косинці. Більшість творів цього письменника присвячено селу та його мешканцям, трагедії, яка постійно переслідувала їх ("За земельку", "Політика", "Змовини").
З порога смерті повертається до нас творчість Григорія Михайловича Косинки (справжнє прізвище — Стрілець). Повертається, щоб нагадати про тих людей, які жили вірою в світле майбуття, які без усяких компромісів зустрічали проблеми пореволюційної доби. Мавши веселу вдачу та енергійний характер, письменник активно пропагував свої твори: майстерно читав їх перед будь-якою аудиторією. Любили Косинку і любили його твори. Чому? Та тому, що письменник у ставленні до правди життя, до правди характеру селянина був кришталево чесним.
Творчість Олексія Коломійця — відомого українського письменника-драматурга — одна з найцікавіших сторінок української літератури. Художня палітра його різноманітна, яскрава за змістом і образними барвами. Але в кожній своїй п'єсі драматург-новатор порушує актуальні проблеми сучасності. Визначне місце у творчому доробку письменника належить соціально-психологічній драмі «Дикий Ангел», або «Повість про сім'ю». Саме таку назву дає їй автор у підзаголовку твору, в основі сюжету якого — родинні стосунки сім'ї Ангелів.
Образ Мавки в драмі-феєрії "Лісова пісня" є центральним. З нею тісно в'яжеться весь розвиток сюжету драми: боротьба за людину, за справжнє людське щастя. Уже у початкових сценах першого акту Мавка постає перед нами юною лісовою дівчиною з багатою душею і чутливим серцем, сповненим любові і надій.
