Літературний напрям (як зазначено у словнику) - це творча єдність групи письменників певного історичного періоду, їх об'єднує світогляд, ідеї та художня манера. Митці одного напрямку розв'язують спільні завдання, розробляють спільні теми в літературі. Поруч з терміном "літературний напрям" часто використовують синонім "літературна течія", хоча так називають розгалуження у тому чи іншому напрямі.
Якщо пошукати в українській літературі образи дівчат, схожих на Наталку з роману І. Багряного, то навряд чи можна знайти їх багато. Лише, мабуть, Мавка з "Лісової пісні" така ж дитина лісу, як і Наталка Сірко. Автор навіть порівнює свою героїню з Мавкою. Вони обоє живуть у лісі, не контактують з "цивілізованим" світом, обоє здатні принести себе в жертву заради коханого. Але героїня Багряного має свої відмінності. Вона життєлюбна, рішуча, смілива, вольова, вона — господар своєї волі.
Одним із живучих марновірств сучасних людей є фанатична віра в "прогрес" - технологічний, соціальний, моральний. Багато освічених і мислячих людей уперто ігнорує докази всебічної деградації світового співтовариства. Те ж саме стосується й кожної людини. Як сказав Гейне, "людство йде вперед, людина лишається на місці". Варто озирнутися трохи назад, аби переконатися в сталості людських потреб, у тому числі й релігійних. Для цього варто проаналізувати свідоцтва того часу, наприклад, художні твори.
Роман Василя Барки "Жовтий князь" був створений під враженнями від жахливого голодомору 1932-1933 років. Автор спирається на реальні історичні події XX століття — часи правління Й. Сталіна, який "благословив" політику створення голоду в Україні. На батьківщині твір був надрукований тільки після розпаду Радянського Союзу, оскільки до того часу всілякі згадки про штучний голодомор були під суворою забороною. У романі на прикладі сім'ї Катранників показано, як хотіли "підрізати" непокірне селянство, у першу чергу — українське.
1882 рік... З кількох губерній селяни зібралися в Одесі, звідси їх везтимуть пароплавом на нові землі, у новий, ще нікому не відомий край. Важкий морський шлях чекає на сміливців: через Індійський океан аж до гирла Амура. Але нічого не поробиш, жити в Україні немає ніякої можливості: землі не вистачає, волі, яку так усі люблять і цінують, нема. Отож...
Кіноповість О. Довженка "Україна в огні" розпочинається зворушливою картиною: "У садочку біля чистої хатини, серед квітів, бджіл, дітвори та домашнього птаства, за столом у тихий літній день сиділа... родина... Лавріна Запорожця і тихо співала "Ой піду я до роду гуляти". Сім'я — першооснова будь-якого суспільства, тому все добре і погане йде саме від неї. Здавна у нашого народу виробилися певні традиції, існувала навіть родинна педагогіка, яку відобразили у своїх творах багато українських письменників.
Олександр Петрович Довженко — відомий режисер, публіцист, громадський діяч. Однак передусім знаємо його як талановитого письменника, який оспівував і рідний край, і свій народ з його традиціями та мораллю. Прозаїк завжди був небайдужим до того невидимого зв'язку, що з дитинства існував між ним та українським народом. Свідченням цього є кіноповість Олександра Довженка "Зачарована Десна", герої та природа якої вимальовані так, як бачить їх малий Сашко.
Літературна спадщина Олександра Довженка багатогранна, але найсильніше талант митця виявився у жанрі кіноповісті, який він, по суті, започаткував в українській літературі. Майже півстоліття читачів глибоко хвилюють "незабутні чари дитинства", майстерно відтворені у кіноповісті "Зачарована Десна". І майже півстоліття дослідники намагаються віднайти джерела цього неповторного майстерного колориту, розтинаючи, немов у анатомічному театрі, текст кіноповісті й уважно, прискіпливо аналізуючи кожну деталь: образи твору, його композицію, тему, ідейну спрямованість, мовні особливості тощо.
Новела "Я (Романтика)" М. Хвильового - твір складний. У ньому переплітається дійсність і марення, ілюзії і реальність. Колись палкий романтик, тепер М. Хвильовий постає перед нами як пильний аналітик, нещадний сатирик. Для нього однією з найважливіших стає проблема розбіжності мрії і дійсності. Тому у його новелах часто протиставляються два часові плани - брудне сьогодення і омріяне майбутнє або оманливе минуле. Усе високе, романтичне, гарне співвідноситься з минулим або майбутнім, ідеали свої він шукає лише там.
Революція стала зворотною віхою, змінила життя людей, Зламала існуюче відчуття світу, його цілісності. Той, хто нещодавно не мав нічого, раптом відчув себе хазяїном життя, здатним навіть перевернути світ. Усе перевернулося догори ногами, і відтепер стали панувати найбідніші верства. Романтика!.. Неосвічені, колись залякані, а тепер очманілі від свободи, бідняки намагалися не випустити з рук свого, здійснити свої найпотаємніші бажання, навіть ціною людського життя. Про ці непрості сторінки нашої історії й розповідає Микола Хвильовий у своїй новелі "Я (Романтика)".
