З творами Володимира Винниченка ми знайомі вже давно. Ще в п'ятому класі переживали, читаючи оповідання "Федько-халамидник", плакали, співчуваючи відчайдушно сміливому хлопчику Федьку, чесному й гордому, свавільному, але доброму й чуйному, який загинув, та не видав випещеного Толю, якого йому було жаль. Глибоко в душу закралося в нас обурення на Толю, його батька і їм подібним, на несправедливість, через яку помер Федько.
I. Край дороги стоїть тополя. (Чумак біля неї сумно зупиняється, чабан із сопілкою печальну мелодію заграє.) II. Історія тополі. (Дівчина покохала козака, а той загинув.)
1. Початок літературної діяльності Т. Шевченка. (Свою творчість молодий пост почав із балад, використавши в них багатюший матеріал з усної народної творчості. На той час ці твори за ідейним спрямуванням, поетичною майстерністю, образною системою були явищем оригінальним та новаторським.)
У літературній спадщині Т. Шевченка чимало прекрасних поетичних творів. А творчість свою молодий поет починав із балад, використавши в них багатющий матеріал з усної народної творчості.
Здавна в Україні тополя була втіленням дівочої та жіночої краси, стрункості, гнучкості, смутку, самотності. Відомі народні порівняння дівчини, жінки з тополею: «Струнка, як тополя», «Висока, як тополя», «Тонка, як тополя», «Гнучка, як тополя», «Самотня, як тополя». За народними повір'ями, виникнення цього дерева є результатом міфічного перетворення дівчини, жінки в дерево.
У поемі "Чорнобильська Мадонна" І. Драч розповідає про найстрашнішу трагедію другої половини XX століття - аварію на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 року та її наслідки. Поет із пекучим болем розповідає про те, як зелені луки, величні гаї, чисті ріки - все стало мертвим. Аварія призвела до небаченого забруднення атмосфери, до радіоактивного опромінення тисяч людей. Переплітаючи у поемі правдиве з казковим, реальне з містичним, поет прагне викликати у читачів почуття відповідальності за будь-які втручання у природу, за втілення в життя плодів науково-технічного прогресу:
Споконвіку в дзвони били на сполох, скликали людей гуртом боротися проти біди чи запобігати їй. У різні часи тривожно дзвонили дзвони. Різні часи, різні причини трагедії, а горе співзвучне: і в Чорнобилі, як на війні, гинули люди.
Люди - наче ріки. Малі, ледь помітні серед очеретяних та верболозних берегів. Або великі й величні, що гордо несуть свої води до моря, зрошують поля, тримають на собі пароплави, дають енергію для електростанцій. Одні легко всихають, лишаючи лише русла. Інші живуть віками, і здається, що вони вічно молоді. Чи не можна сказати те саме про творчість різних поетів?
Творчість Миколи Хвильового стала по-справжньому видатним явищем в історії української літератури. Хоча за своє коротке життя письменник створив не так вже й багато творів, проте кожен з них — глибокий, насичений психологізмом, хвилюючий.
"Його життя було коротке й високе, як міст над вузенькою штольнею гірської безодні. Хмари сумніву і зневіри сповивали його не раз, але не завадили сміливим думкам філософа і поета переходити по ньому, дивитися з нього наокіл і шукати взором днища світу", — сказав про Богдана-Ігоря Антонича Дмитро Павличко. Дійсно, творчість Антонича — цілісний, складний і цікавий світ людини, котра за 27 років свого життя спромігся досягти того, що інші не досягають і за ціле життя.
