Громадянська війна! Як багато написано про неї у різноманітних історичних документах, мемуарах, художніх творах. Це, дійсно, була дуже мінлива епоха...
Василь Герасим'юк — один із найвідоміших і найоригінальніших сучасних українських поетів із покоління 1980-х, автор поетичних книг «Смереки» (1982), «Потоки» (1986), «Космацький узір» (1989), «Діти трепети» (1992), «Осінні пси Карпат» (1999), «Серпень за старим стилем» (2000), «Була така земля: Вибране» (2003) та інших. У своєму інтерв'ю в квітні 2004 року митець визначив такий критерій довіри для поета: «ти сам повинен вірити в те, що пишеш».
Поезія - це голос душі людської. Немає в житті людини нічого, що вона обминула б своєю увагою. Її символічна географія не має меж. Ось село Шевченкове, все в мареві вишневих садків і верб, овіяне тихесеньким вітерцем - а десь поруч вже горить пожежа народного повстання, і великий Кобзар закликає співвітчизників до бою. Ось місто Франка. Каменяр будить заснулих ударами молота і гуркотом розбитого каміння, але звучить і мелодія про кохання "Зів'ялого листя".
Ліна Костенко - відома сучасна українська поетеса, твори якої вже зараз у світі вважають класикою української літератури. Здається, у світовій ліриці все сказано і про все, але ця жінка знайшла для себе поетичний ключ звичайнісінькими словами розкривати глибокі соціально -філософські питання. Пише поетеса вірші, на мою думку, лаконічно і свіжо.
Українська поетеса Ліна Костенко... Вона належить до того покоління, на долю якого випало важке дитинство, коли зранена земля стогнала від невимовного болю і плакала гарячими слізьми дітей-сиріт і вдів:
Мудрими людьми мовлено, що нація як така не Існує без пасіонаріїв, безкомпромісних поетів величного творчого качала, без людей, які уособлюють совість, цвіт усього народу. Слава Богу, наш народ має такий цвіт. Але як нещадно побивано його у всі — хоч як не роззирайся — часи. Кривава лапа монстра тоталітаризму завжди нависала над кращими з кращих.
Леонід Глібов любив Чернігівщину, часто приїжджав помилуватися краєвидами, поблукати старенькими вулицями, відпочити на березі річки Снов. Під час одного з таких приїздів він замислився над тим, що ще недавно по цій землі ходив Тарас Шевченко, писав, малював, а сьогодні його вже нема. Так народилася поезія "Журба", яка була покладена на музику М. Лисенка і стала улюбленою піснею кількох поколінь "Стоїть гора високая".
Коли я вперше читав вірші Володимира Сосюри і натрапив на вірш "Співа моя душа", мені здалося, що поет дещо прикрашає свої почуття, свій внутрішній стан. Та з часом я поринув у такий безмежний світ його задушевної щирості, людяності, закоханості у красу, що зрозумів: наведений на початку твору уривок - дзеркальне відбиття Сосюри - людини і поета. Із рядків його поезії переді мною постав талановитий поет-лірик, співець боротьби і кохання, неперевершений майстер чарівного слова.
