Про часи найперших поселень мешканці села Піски вже й не пам'ятали. Тоді для чого були потрібні авторам роману такі далекі екскурси в минуле, навіщо вони дали історію села Піски? Мабуть, для того, щоб яскравіше показати еволю¬цію людських характерів від початку їхнього зародження. Дослідити витоки отих деформацій психіки й моралі, котрі давали потім такі потворства, як пияцтво, розбій, убивства.
Творчість Ольги Кобилянської - окраса нашої літератури. У своїх творах письменниця звертає увагу не тільки на показ тогочасного життя, його проблем, а більше досліджує психологію людської душі, торкається проблем вічних і робить це у довершеній художній формі.
Казка І. Франка "Фарбований Лис" розповідає нам про Лиса Микиту й інших мешканців лісу. В ній змальовано життя тварин, але тварини в ній зображені дуже схожими на людей. Вони вміють говорити, здатні мати людські почуття, робити певні вчинки тощо. Тому вже з перших рядків ми розуміємо, що сенс цієї казки не тільки в зображенні певної події, а й у тому, щоб навчити чогось читачів. В образах тварин ми одразу ж упізнаємо типи людей, які часто зустрічаються нам у житті.
З давніх-давен у народі існує легенда про те, як Бог народам землі роздавав. Комусь дісталися гори, комусь долини, комусь тайга і болота, а хтось повинен був жити на віддалених островах. Розійшлися всі. Сів Бог відпочити і раптом у куточку зали побачив дивної краси дівчину. Гірко плакала красуня, бо запізнилася і не отримала дарунку. То була Україна. Пожалів її Бог і дав шматочок раю: широкі привільні поля, повноводі спокійні ріки, густі ліси. Живи, Україно, радуйся, учи своїх дітей любити землю, благословляти Бога за дарунок. Але
26 квітня 1986 року українська і, мабуть, вся слов'янська історія здобула новий стрижень відліку часу: до чорнобильської катастрофи та після неї. Аварія на 4-му блоці Чорнобильської атомної електростанції перетворилася на глобальну катастрофу. Катастрофа ця стала не тільки екологічною, а й моральною. Ніколи український народ не забуде тих страшних днів, коли вмерла величезна територія нашої землі, фактично перетворилася на пустий простір, як плакали матері. Не дадуть нам забути цього і діти, які досі вмирають через те, що були народжені атомною катастрофою...
Бути сучасним — це не заздалегідь обдумана воля Івана Федоровича Драча, а його вроджений хист, його покликання. Стоїть він на чатах нашої сучасності, хоч і належить до покоління, яке прийнято називати "дітьми війни". У його поезії відбилися найстрашніші суперечності часу.
Річки, що несуть свою прозору воду у моря та океани. Ліси, зелені та дрімучі. Блакитне небо, де ніщо, крім пташиних пісень, не порушує тиші. Свіже та чисте повітря, яке так і хочеться глибоко вдихнути. Коли ви востаннє бачили таке? Думаю, давно. Адже незабруднених річок та озер, дикого лісу, неораних степів стає все менше і менше. Шалене XX сторіччя принесло людству разом із новими відкриттями багато проблем. Найстрашнішою з них стала аварія на Чорнобильській електростанції — квітневого ранку вісімдесят шостого.
Річки, що несуть свою прозору воду у моря та океани. Ліси, зелені та дрімучі. Блакитне небо, де ніщо, крім пташиних пісень, не порушує тиші. Свіже та чисте повітря, яке так і хочеться глибоко вдихнути. Коли ви востаннє бачили таке? Думаю, давно. Адже незабруднених річок та озер, дикого лісу, неораних степів стає все менше і менше. Шалене XX сторіччя принесло людству разом із новими відкриттями багато проблем. Найстрашнішою з них стала аварія на Чорнобильській електростанції — квітневого ранку вісімдесят шостого.
Ах, який пан адвокат! Ох, який ідеал, який герой цей Євгеній Рафалович! Бо «селяни горнулися до нього зі своїми кривдами і жалями...» Такий собі позитивний герой, який страждає заради свого народу. Які прекрасні пориви душі! «Яке ти маєш право бути вільним, коли твій народ у неволі?» Як багато хочеться зробити для простого люду, байдуже, що називають його хлопоманом. Та хто ж заперечує?
Література... Ми любимо читати книги, цікавимось різними її жанрами. Вона впливає на наші смаки, допомагає пережити той чи інший стан. Улюблені книги ми часто перечитуємо. Ось і сьогодні, зручно сівши в крісло, я взяла в руки томик поезій Лесі Українки і перечитую ще і ще раз уже знайомі вірші, і чим більше читаю, тим більше поринаю у світ її поетичної спадщини.
