Олександр Довженко — письменник-боєць, патріот. І коли "землю його обплели траншеї, він її біль в своїм серці ніс" (Л. Забашта) і вирішив, що "буде там, де воює народ проти жахливого смертельного ворога". Будучи воїном, він бачив усі страхіття Другої Світової війни, через те й твори його такі схвильовані, сповнені болю й тривоги за долю людства.
Володимир Самійленко ввійшов в українську літературу як усебічно обдарований автор. Він відомий як драматург, перекладач, фейлетоніст, сатирик, а також як талановитий лірик. Самійленка оточувала плеяда великих сучасників — Іван Франко, Павло Грабовський, Леся Українка, але й на цьому тлі Володимир Самійленко виглядає непересічно й цікаво.
Поетична спадщина Івана Франка досить різноманітна і за своїми темами, і за формами. Поезія була для нього вираженням громадсько-політичних ідеалів, зброєю боротьби проти експлуататорів, щоденником, який відображав роздуми поета про долю рідного народу. Своє життєве кредо Франко висловив у передмові до збірки «Із літ моєї молодості»: «...скрізь і завжди у мене була одна провідна думка — служити інтересам мого рідного народу та загальнолюдським поступовим, гуманним ідеям».
У багатогранній творчій спадщині Івана Франка визначне місце належить його ліриці, що стала найбільшим досягненням українського поетичного слова після Шевченкового "Кобзаря". Значна частина її належить до кращих надбань світової поезії. Лірика поета виросла на ґрунті тяжкого життя й боротьби українського народу за свої соціальні й національні права, її породило подвижницьке духовне життя великого художника слова. "В пісні лиш те живе, що життя дало", — проголосив письменник на початку своєї літературної діяльності, і його полум'яне поетичне слово стало виразником громадсько-політичних ідеалів суспільства.
15 листопада 1989 року з Києва до Пермі вилетіла група людей, щоб перевезти на Україну останки Олекси Тихого, Юрія Литвина і Василя Стуса (1938—1985), закатованих у таборі смерті в с. Кучино.
Леонід Кисельов — поет двох слов'янських мов. (Поет був представником двох мов, бо його перші вірші, відверто-сміливі, були написані російською мовою. Але вони несли потужний заряд українських традицій. Пізніше митець пішов творчим шляхом, осяяним сонцем Т. Г. Шевченка. Вважаючи Кобзаря серцем і мудрістю нації, він узяв за основу його ліричний заповіт — підтверджувати власним життям написані рядки.)
У сувору годину тяжких випробувань народився цей високопатріотичний твір. 29 листопада 1941 року до поневоленого, але нескореного народу через радіостанцію імені Тараса Шевченка посилали свій голос кращі сини України і серед них — Максим Рильський. Він прочитав щойно написаний твір "Слово про рідну матір", який пізніше дав назву збірці, що вийшла друком у 1942 році.
I. Перше знайомство народу окупованої України із твором. (Поему "Слово про рідну матір" український народ вперше почув по радіо 29 листопада 1941 року, коли Україна була окупована німецько-фашистськими загарбниками, із уст самого автора. Цього дня був організований перший антифашистський мітинг, і Максим Рильський виголосив на ньому палку промову, яку завершив чудовим поетичним твором. 1942 року вийшла його збірка, яка теж мала назву "Слово про рідну матір".)
