Війна — страшне слово. Вона несе горе всім. Кров, біль, страждання випали на долю чоловіків, які зі зброєю в руках пішли на фронт, а також на долю дітей, жінок, старих, що залишилися в окупації, тяжко працювали, потерпали від голоду та холоду. Але часто ми сприймаємо ті події тільки під одним кутом — очима наших співвітчизників, забуваючи, що по той, «інший», бік знаходилися також чуйні, добрі, працьовиті люди. Вони також були жертвами амбіцій політиків, що змагалися між собою за перерозподіл світу.

I. Феофан Прокопович - один із яскравих представників стилю бароко в українській та світовій літературі. (Бароко - стиль у мистецтві й літературі ряду країн XVI-XVIII століть, який характеризується урочистістю, пишністю, складністю, підвищеною мальовничістю. Українське бароко тісно пов'язане з козацтвом, із життям верхівки тогочасного суспільства. Ф. Прокопович - письменник та просвітитель кінця XVII - початку XVIII століття.)

Шкільні драми як окреме явище літератури виникають у кінці XVII — початку XVIII століття й призначені для вистави в тогочасній вищій або середній школі. Шкільна драма — це не визначення роду, виду або жанрової традиції, це поняття передусім історичне, тісно пов'язане зі школою. В середні віки та в епоху бароко поезія розглядається як звичайне ремесло, так само й написання драми було шкільною студентською вправою.

Шкільна драма була поширеною на Україні в барокову добу XVII-XVIII століття. Писали ці твори викладачі риторики Києво-Могилянської академії. У шкільній драмі розігрувались сюжети, як правило, релігійного характеру. Так, драма Феофана Прокоповича присвячена засновнику християнства на Русі Володимиру Великому. Шкільна драма мала мати кілька типів, в залежності від тематики: великодні, різдвяні, драми про святих православної церкви та історичні драми. До останнього типу драми належить п'єса "Володимир".

I. Ф. Прокопович — письменник і просвітницький діяч. (Феофан Прокопович — один із яскравих представників стилю бароко в українській та світовій літературі. Бароко, як відомо, — це стиль, який характеризується урочистістю, пишністю, підвищеною складністю і мальовничістю. Українське бароко тісно пов'язане з козацтвом, із життям верхівки тогочасного суспільства. Ф. Прокопович — письменник і просвітитель кінця XVII — початку XVIII століття. Народився він 1681 року в Києві у родині купця. Навчався у Київській та Римській ієзуїтських колегіях. З 1704 року викладав різні предмети у Київській академії, з 1710 року був її ректором. На період викладання у Київській академії і припадає час написання драми "Владимир".)

Мене дуже схвилював твір "Сосонка" Олени Пчілки, бо я збагнула, що його зміст набагато глибший, ніж здається на перший погляд. У сосонці я побачила не деревце, яке восени красувалося вічнозеленим вбранням серед сусідок - беріз та липок, що втратили своє листя, а дівчинку, погордливу, самозакохану. На жаль, в наш час є ще такі "красуні", які цінують у людині лише вбрання. Такою я бачу і сосонку, яка у різдвяному сяйві бажала одного, - хай побачать липки, яка вона гарна!

Незалежно від того, де ми живемо, чи в місті, чи в селі, ми завжди відчуваємо тепло рідної оселі. І це тепло вимірюється не температурою повітря, а затишком і любов'ю, які панують у хаті чи міській квартирі. Комусь, у селі наприклад, приємно примчати додому заборсаним у снігові, але з радісною усмішкою, бо зустрінуть його люблячі мама, тато чи бабуся або дідусь. Насварять, звичайно, але тут же приголублять і дадуть чашку гарячого чаю.

"Я по засіку метений, я на яйцях печений, я від баби втік, я від діда втік, то й від тебе втечу!" Ці слова, мабуть, відомі всім українським дітям. Цю пісеньку постійно співає в улюбленій багатьма українській народній казці "Колобок" головний персонаж — Колобок, який втік від діда, від баби, від зайчика, вовка, ведмедя. Не зміг втекти тільки від хитрої лисиці, яка його з'їла. А подарувала цю казку багатьом поколінням дітей відома українська письменниця Олена Пчілка. Вона записала її за народним переказом.

1. Фольклор — основа творів для дітей О. Пчілки. (Олена Пчілка багато працювала над збиранням фольклору, займалася етнографією. Записані нею звичаї та обряди на Різдво, Великдень, весняні ігри дітей на природі дістали відображення у багатьох її творах.)

Максим Рильський — один з найвідоміших українських поетів XX століття. Його життєвий і творчий шлях співпав з важкими для нашої країни роками, коли письменники не могли вільно висловлюватися. Коли за необачне слово можна було покластися свободою чи життям, коли поети продавали свій талант за можливість залишитися на волі, за ленінські чи сталінські премії. Та справжній митець завжди знайде спосіб висловити свою думку, нехай у прихованій формі, за допомогою незрозумілої партійним діячам символіки, але справжні думки автора завжди пролунають у його творах.