Боротьба за збереження культурної самобутності давно стала однією з провідних тем в історії України. Постійно перебуваючи під владою чужоземних держав, вони неодноразово зазнавали спроб асиміляції панівною культурою.
Мальовничі роздоли щедрого талантами харківського краю. Земля, що виховала Григорія Сковороду, Квітку-Основ'яненка, Василя Мисика, Олександру Ковальову, Степана Сапеляка, Віктора Бойка, Анатолія Перерву та багатьох інших письменників.
Харківщина - один із наймальовничіших куточків благословенної землі, ім'я якій Україна. То ж не дивно, що саме Харківщина стала Батьківщиною для багатьох відомих композиторів, художників, поетів та письменників. Мальовничі пейзажі нашої землі, її солов'їні гаї, синьоокі річки, оксамитові луги не раз надихали письменників. Саме на Харківщині на повну силу зазвучав голос Григорія Сковороди. Перебуваючи у селі Бабаї, що під Харковом, Григорій Сковорода створив збірку байок і назвав її "Басни Харьковскія".
Колись цей край називали Диким полем. Дивна краса його широких степів, буйних лісів та прозорих річок нестримно вабила сюди полчища чужоземців. Тут точилися жорстокі січі, в яких вирішувалась доля цього мальовничого куточку землі.
Ознайомлюючись з шедеврами світового мистецтва, ми часом забуваємо про те, що поруч. А не варто! Ми живемо в місті з цікавою історією і різноманітним мистецьким життям. Це тут, на Харківщині, ми можемо знайти
Мила моя Слобожанщино! Жодного сумніву не маю у тому, що ти - один з мальовничіших куточків України, де повітря напоєне вишневим та медовим ароматом, яблуневим нектаром, заколисане тихими ясними зорями. Так, Харківщина - то моя рідна земля, квітуча і співуча, талановита і прекрасна. Прекрасна своїми чудовими краєвидами, містами -велетнями і затишними селами, прекрасна щедрими і щирими людьми. А ще моя рідна Слобожанщина славиться літературними надбаннями, які посідають одне з чільних місць на літературній карті України.
I. Літературна дискусія 1925-1928 років і погляди М. Хвильового на розвиток української літератури. (Двадцяті роки XX століття - це бурхливі роки, коли з минулим боролись, коли масово ліквідували життєві негаразди. Тоді ж і почали масово закликати молодь до літератури. 1925 року М. Хвильовий пише "Листи до молодої молоді", де порушує питання мистецтва, стверджуючи, що масовість у літературі - це дуже низький рівень. З цього і почалась літературна дискусія.)
Ознайомлюючись з шедеврами світового мистецтва, ми часом забуваємо про те, що поруч. А не варто! Про Харків - мою батьківщину - можна говорити багатьма епітетами, але я хочу розповісти про Харків літературний. Як відомо, Харків бере свій початок з Університетської гірки, але літературний Харків починається ще в XІ столітті, майже за півстоліття до заснування міста при злитті річок Харків, Лопань і Уди. Саме тут, у 1185 році, проходили війська Новгород-Сіверського князя Ігоря під час його походу проти половців.
Відродження вітчизняної культури на початку минулого століття зактуалізувало проблему її естетичної орієнтації. Географічна, політична й ментальна межовість України спричинилася до того, що ці пошуки були спрямовані вздовж вектора "Схід-Захід". Найвпливовішим ученням 1920-х років була теорія "азіатського ренесансу" Миколи Хвильового, який услід за німецьким філософом Освальдом Шпенглером декларував вичерпаність духовного потенціалу Європи та майбутнє культурне піднесення азіатських країн. На сьогодні це питання не втратило своєї злободенності. Найновіші варіанти його розв'язання належать українським митцям 1990-х, серед яких чільне, ледь не культове місце належить харків'янину Сергієві Жадану. Низка критиків стверджувала, що "хвильовістське... заперечення "загопачення" української культури й концепція "азіатського ренесансу" є органічною частиною бачення митця (Ігор Римарук), де Захід атестовано як не гнилу чи гниючу, а "зогнилу" Європу (збірка "Цитатник"), простір духовної порожнечі, масової культури й духовної приземленості (новели "Варшава", "Берлін, який ми втратили").
