Раніше я мало замислювалася над питанням суспільного становища жінки, вважаючи, що її одвічне призначення — бути берегинею сімейного вогнища. А тим часом чоловіки мітингують у парламенті та на майдані біля нього, їхніми іменами перенасичено технічні видання, чоловічий розум вирішує глобальні проблеми, творить долі людства (і не тільки у позитивному значенні).
Праця - це засіб існування. Але якби вона зводилась до цього, навряд чи її хтось став оспівувати. Насправді праця - зміст і радість життя. Але щоб мати цю радість, кожен повинен знайти своє покликання, вірно визначити роль у театрі життя (за визначенням Г. Сковороди), саме ту роль, що цілком відповідає натурі, коли ніби спеціально створено людину, щоб займатися саме цією справою, а не якоюсь іншою.
Я, як завжди, довго розхитувалася, але цього разу домашній твір на тему – "Зима в моєму житті" - упустити не хотіла б, тому що це і є моє життя - зима, тобто. Я зовсім не хочу сказати, що зима - моя улюблена пора року (немає такого) або, що зима триває особливо довго в тих краях, де я живу, займає більшу частину року.
Ви були в лісі, коли там панує зима? Не кожного року о такій порі ліс буває таким красивим, нині він незвичайний — чарівливий. Заходиш у це царство неземної краси й опиняєшся в полоні дивовижних вражень, коли навіть слова сказати не можеш голосно, аби не сполохати якогось дива. Он дерева набрали на своє гілля стільки пухнастого снігу, що здається не витримають дрібненькі галузки, і зрине вниз білий водоспад.
Чудово взимку в лісі! У срібному вбранні стоять дерева. Повітря сповнене запахом хвої. На лісовій стежинці залишив свої сліди заєць-біляк. А ось і він принишк під голим кущиком калини. Його розкішна шубка ніби змагається із сніговою красою. Що виблискує яскравіше?
У суботу ввечері тато сказав мені: "Готуйся, Миколка, завтра підемо слухати оркестр". "А квитки ти купив?" — запитав я. Тато посміхнувся і сказав, що концерт цей безкоштовний. Назавтра він розбудив нас з мамою зрання, і ми вирушили на електричку.
