Харків, я люблю тебе! Люблю, люблю! За що? Я не знаю... Напевно, за те, що ти є. Це так добре — те, що ти є. Зі своїми батьками я об'їздила пів-України. Мені сподобалися Київ, Львів, Дніпропетровськ... А тебе я просто люблю. Адже ти моє рідне місто! Хіба може бути в людини два рідних міста? Або три? Ні. Воно може бути тільки одне. І для мене це ти. Що ти кажеш? Ти не ідеальне? А яке ідеальне? І яка різниця, ідеальне ти чи ні? Ти просто моє місто.
Дитинство... Скільки незабутніх років ми проводимо у школі! Школа - наш другий дім. І кожен з нас мріє, щоб у цьому домі було тепло і затишно, надійно і спокійно. Цей затишок у школі створюють учні, вчителі, інші працівники.
Дитинство... Скільки незабутніх років ми проводимо у школі! Школа - наш другий дім. І кожен з нас мріє, щоб у цьому домі було тепло і затишно, надійно і спокійно. Цей затишок у школі створюють учні, вчителі, інші працівники.
Шість років тому я мріяв, як подорослішаю і піду до школи. Перший день вересня й досі мені пахне айстрами й жовтим листям. У моїх руках був величезний строкатий букет, я ледве тримав його. Мій ранець був найкращим з-поміж усіх ранців - біло-червоний, блискучий, на ньому був намальований човник із вітрилом. Дзвоник був теж блискучий, і до того ж прикрашений червоною стрічкою. І концерт, що підготували для нас старшокласники, мені здавався схожим на бал у королівському палаці.
Шість років тому я мріяв, як подорослішаю і піду до школи. Перший день вересня й досі мені пахне айстрами й жовтим листям. У моїх руках був величезний строкатий букет, я ледве тримав його. Мій ранець був найкращим з-поміж усіх ранців - біло-червоний, блискучий, на ньому був намальований човник із вітрилом. Дзвоник був теж блискучий, і до того ж прикрашений червоною стрічкою. І концерт, що підготували для нас старшокласники, мені здавався схожим на бал у королівському палаці.
Майже кожного ранку я прокидаюся в чудовому настрої, бо скоро вже йти до школи. Збиратися мені недовго - вмитися, причесатися, одягтися швиденько, прибрати постіль та поснідати - ось я і готовий! Добре, що матуся привчила мене з вечора збирати портфель та готувати на стільці чистий одяг на завтра, це дуже економить час. Поки снідаю на кухні, поглядаю у вікно: там видно стежку, якою дітлахи поспішають до школи. Отже, й мені вже час іти. Цілую матусю та мерщій біжу за приятелями.
Майже кожного ранку я прокидаюся в чудовому настрої, бо скоро вже йти до школи. Збиратися мені недовго - вмитися, причесатися, одягтися швиденько, прибрати постіль та поснідати - ось я і готовий! Добре, що матуся привчила мене з вечора збирати портфель та готувати на стільці чистий одяг на завтра, це дуже економить час. Поки снідаю на кухні, поглядаю у вікно: там видно стежку, якою дітлахи поспішають до школи. Отже, й мені вже час іти. Цілую матусю та мерщій біжу за приятелями.
Нерідко трапляється так, що людина має залишити рідну землю. До цього може привести будь-що. Деякі з людей залишають Батьківщину назавжди, деякі повертаються. Але в будь-якому випадку вони не повинні забувати .рідний край, своє коріння. Бо людина без коріння — людина без душі. А чи зможе вона жити без душі?
Україна є членом — засновником ООН, впливової та потужної організації, чия діяльність спрямована на захист і дотримання прав людини. Загальна декларація прав людини (ЗДПЛ) була прийнята й проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, вона стала документом, навколо якого зосереджено роботу правників та фахівців у галузі прав людини. Цей документ став також взірцем для забезпечення прав людини в конституціях багатьох країн світу, що стали учасниками ООН.
