"Прекрасні студенти! Вірю в Україну, дивлячись на них!" - таку лаконічну, але точну оцінку випускникам Києво-Могилянської академії дав професор Мюнхенського університету Роланд Піч. Тим самим він відзначив не тільки високий клас спеціалістів університетського рівня, а й найвищу якість навчання в уславленому навчальному закладі.

I. Україна — велична, неповторна у своїй мальовничій красі країна (синь неба і золото ланів, тополі і калина; стрімкий потік сивого Дніпра і гори Карпат; Золоті ворота і Києво-Печерська лавра, оперний театр в Одесі і пам'ятник Т. Г. Шевченку в Харкові; козацькі могили і вічне полум'я на місцях загибелі невідомих солдат Другої світової війни).

Споконвіку триває протистояння добра і зла — двох категорій, таких само протилежних, як життя і смерть, кохання і ненависть, світло і темрява, християнство і язичництво.

Шелестить ліс... Над головою блакитне небо. До пам'ятника Слави нескінченним потоком йдуть люди, щоб віддати шану і вклонитись воїнові-визволителю, а потім іти на подвиг заради мирного чистого неба, золотистого моря пшениці, радості й щастя на обличчях дітей.

"Життя без морального зусилля є сон". Ці слова, вимовлені Львом Толстим багато років тому, нітрохи не втратили свого значення і в наші дні.

Якою мовою спілкується сучасна молодь в Україна? Багато хто, не замислюючись, відповість, що російською. Чому? Хіба причина посягає в незнанні української мови? Навіть ті, хто не спілкується рідною мовою вдала, цілком пристойно володіють нею, адже мають змогу добре опанувати її в школі. Справа зовсім не у виборі мови, а в тому, що такі слова, як "українська свідомість", "патріотизм" викликають у молоді якщо не оскому, то бажання далеко втекти.

Цього літа я відпочивав у двоюрідного брата Сергія в селі Шляхове. Я думав, що цілими днями буду пропадати на ставку, збирати гриби після дощу, а може, і в нічному колись удасться побувати. Брат розповідав мені, як цікаво пасти коней уночі. Це і є нічне.

За часів князя Володимира Україна була найсильнішою державою за всі часи свого існування.

Серед золотого моря жита дивиться в небо своїми блакитними очима струнка квіточка волошка. Якщо уважніше розглянути квіточку, то окремі пелюсточки здаються п'ятизубчастими зірочками — краплинками безмежного неба.

Цього дня ми виходили з Саржиного Яру незвичною для нас стежкою. Вона піднімається вгору до проспекту, і не кожна немолода людина у змозі піднятися без зупинки. А зупинятися на цій алеї варто навіть дітлахам. Тут на кожному кроці дива. Адже як не зупинитися і не помилуватися справжнім березовим гайком. Підніжжя дерев заховалися десь у глибині яру, а крони, ніби диковинні повітряні кулі, піднесені високо над яром. А як не затриматися біля вікової тополі! Щоб охопити стовбур однієї з них, ми з мамою узялися за руки і то ледве зімкнули пальці. А хіба ж не диво побачити просто на алеї білку! Навіть звичайні ворони, сороки та голуби на гілках здаються казковими персонажами.