Стільки вже сказано, написано, знято про війну. І скільки ще необхідно сказати, написати, зняти, щоб людство нарешті припинило всі війни? В. В. Верещагін, найвідоміший російський художник-баталіст другої половини XIX ст., вірив у те, що мистецтво, живопис, відтворюючи життя в його жорстоких подробицях, зможе врятувати світ від тотального винищення.
Придбав художник олівець. А цей олівець виявився не простий, а чарівний. Узяв він його і став малювати. Аж щось запищало в майстерні. Художник оглянув приміщення — нікого нема.
Саме троянду називали «царівною квітів» давні греки та оспівували її у піснях, на її честь складали вірші. Існує безліч легенд про те, чому саме троянді надають перевагу як незвичайній і вишуканій квітці.
Є картини, до яких входиш, мов у зелений ліс. Є твори, з якими добре вивчати історію країни, людини, людської культури. Є полотна, де хочеться опинитись поруч з героями у пригодах чи боротьбі, простягти їм руку, підтримати і захистити. Є картини-плакати і картини-візерунки.
Коли мені виповнилося чотири роки, тітка подарувала мені малюсіньке жовте курчатко. Я міцно пригорнула цю чарівну пухнасту істоту до себе і з цієї хвилини майже не розставалася зі своїм подарунком.
Місто, в якому я жив до приїзду в Харків, розкинулось на красивому березі Каховського водосховища. Колись тут не було ні водосховища, ні самого міста, а тільки великі зелені луки та степ з невисокими пагорбами.
Ми часто замислюємося над питанням: чи треба вивчати досконало всі предмети, що викладаються в школі? Адже нерідко декому не цікаво сидіти на уроках історії, бо готує він себе для професії військового, інженера-конструктора, банкіра.
Всі канікули я провела на дачі. Відразу після приїзду в травні побігла до моєї сосонки. Як вона стала моєю ? Мені йшов третій рік, коли я в густій траві знайшла маленький паросток сосни з довгими голками. Це було її перше літо. Я так зраділа цьому паростку ! Навколо нього прибрала траву та поставила огорожу.
Минулися часи нищення української культури та її духовності — віри, відходять у небуття комуністичні ідеологи, що всю націю хотіли зробити атеїстами, зникли в небуття палкі прихильники хутірської культури, а відтак і обмеженого мислення.
