І. Поети "срібної доби". (Ахматова належала до покоління поетів, чиї імена асоціюються із "срібною добою" російської поезії. Вона належала до акмеїстів, які намагалися відкрити цінність звичайного предметного світу, цінність слова. І вона, як її товариші по "цеху поетів", прийшла до літератури з власними переконаннями і талантом любити життя земне, а не містичне. її творчість відображала етап розквіту поезії хорошої й різної. І разом зі своїм поколінням вона поринала у нові теми реальності - місто, кохання, війна.)

У кожного поета - своя трагедія. Саме вона і цікава сучасникам. Трагедія Анни Ахматової в тому, що ціле покоління не знало свого поета. Для багатьох Ахматова залишалася автором любовних віршів, чарівних, глибоких, але далеких від тривог і жахів сучасного життя. Далеко не всі знали про те, яка величезна праця йде в душі поета, які гнівні і гіркі рядки зберігаються, ховаються в її пам'яті.

Три сторінки у "Роман-газеті". Чверть століття — за датами, що стоять за віршованими рядками. Ще понад чверть століття мовчанки про цей твір. Така трагічна, моцартівська, назва — "Реквієм".

Як істинний поет, Анна Ахматова у своїй творчості не обмежилася тим, що у неї найкраще виходило, — на інтимній ліриці. Вона любила Росію, вона вболівала за її долю і вона серцем відгукнулася на репресії більшовицької влади, сталінського режиму. Тепер важко сказати, чи написала б вона свій славнозвісний "Реквієм", якби сталінські репресії не торкнулися її родини, якби вона не стояла у багатометрових чергах до віконця в'язниці.

Зазвичай, при словах «давньогрецька лірика» у багатьох людей першими виникають асоціації з коханням, печаллю, радістю, тугою, оспівуванням краси, природи. Тобто все те, чим дійсно пронизана лірика, точніше одна з її сторін, а саме пісенна. Прекрасна й чарівна, з ніжною, іноді грайливою мовою, чи можна виразити нею гнів? Зобразити обличчя війни? Возвеличити мужність?

I. Антична доба славних воїнів і поетів. (Давньогрецький поет Архілох був уродженцем о. Парос, сином аристократа і рабині. Прожив бурхливе, сповнене небезпек життя. Найманим воїном брав участь у багатьох воєнних сутичках, об'їздив чимало країн. Добре знав ціну війні, миру і людському життю. Про це він писав у своїх віршах, яких збереглося понад сотню.)

Французький поет Гійом Аполлінєр, творчість якого нині стала, класикою, жив на межі дев'ятнадцятого, «залізного» століття (за словами О. Блока), і століття двадцятого, насиченого катастрофами і війнами.

I. Із чим входять в історію світової літератури? (Французький поет Гійом Аполлінер увійшов в історію світової поезії як видатний поет-експериментатор. Шляхом творчих спроб він відкрив нові методи розвитку художньої форми. Він, як і його сучасники-поети, XX ст. вважали точкою відліку нової доби в історії людства й культури. Він виступав за якісно нове мистецтво, звільнене від усіляких обмежень і канонів, за тісне поєднання духовного і матеріального, реального й міфічного.)

Вільгельм Аполлінарій Костровицький, відомий французький поет, був пристрасним шанувальником творчості поетів-романтиків — Вердена, Рембо, Малларме. Його перші літературні спроби — це поєднання романтики і символізму, а теми віршів перегукуються з темами німецьких народних пісень, якими він захопився в ранній молодості.

Французький поет Гійом Аполлінер вважав, що саме французька поезія стосовно нововведень має слугувати взірцем для поезій Європи і всього світу: "Нова свідомість, якій належить охопити увесь світ, ніде ще так не відбилася у поезії, як на ґрунті французькому. Жорстка розумова дисципліна, яка для французів завжди була законом, дозволяє їм і всім тим, хто духовно від них невіддільний, зберігати розуміння життя, мистецтва і літератури, яке, не будучи простим копіюванням античності, не є разом з тим і таким собі відлунням декоративних пишнот романтизму".