П`ятниця, 29.03.2024, 18:30
Вітаю Вас Гість | RSS

Твори на підмогу!

Збірник творів

Головна » Українська література

У категорії матеріалів: 3577
Показано матеріалів: 3541-3550
Сторінки: « 1 2 ... 353 354 355 356 357 358 »
Євген Маланюк... Знайоме і незнайоме ім'я. Знайоме - бо відкриваємо для себе його творчість, а незнайоме - бо півстоліття був забутий митець своєю Україною, її нащадками. Ми відкриваємо для себе поета, якого вважають поетом-борцем за українську державу, митця, який все своє життя роздумував над долею, історією й майбутнім України та українців, письменника, який жив і писав для України, хоча змушений був жити далеко від неї.

Роман "Вершники" — один із кращих творів Юрія Яновського — полонить читача романтикою грізного дев'ятнадцятого року, з його бурями й громами, короткими боями й виснажливими, тривалими, немов саме життя, відступами, легендарними іменами. Як на мій погляд, "Вершники" прекрасні героїко-романтичним духом: "О, дев'ятнадцятий рік поразок і перемог, кривавий рік історичних баталій і нелюдських битв, критичний по силі, незламний по волі, клятий і ніжний, наріжний і вузловий, безсонний дев'ятнадцятий рік!"

Проблема сім'ї, батьків і дітей завжди була актуальною. Ще древній філософ Аристотель говорив про те, що між батьками й дітьми існує прірва, певні протиріччя, які іноді закінчуються трагічно. Спробую довести об'єктивність цієї тези на прикладі окремих художніх творів.

Найчарівнішою і найзагадковішою квіткою здавна вважається цвіт папороті, який розпускається дивним сяйвом опівночі проти Івана Купала. Ця легенда завжди захоплювала і спонукала молодих людей до пошуків квітки щастя. Дарма що наука доводить неможливість будь-якого цвітіння папороті. Але ж легенда така красива, то як від неї відмовитися! Адже той, хто зірве цвіт папороті, стане щасливим на все життя, навчиться розуміти мову тварин, птахів і рослин, йому відкриються заховані в землі скарби, над ним не матиме влади нечиста сила.

Коли шкільні друзі Митько Омельчук та Сергій Стеценко склали іспити і перейшли до шостого класу, вчителька ботаніки та зоології Ірина Семенівна дала завдання на канікули зібрати колекцію комах. Для хлопчиків це була чудова нагода здійснити давню мрію. Вони вже давно хотіли поїхати до села, де жила Митькова бабуся. Після довгих умовлянь батьки відпустили їх. Митько та Сергій зібрали рюкзаки, взяли з собою сачки і вирушили у літню подорож.

Рідна українська мова - це основа нашої безмежно багатої культури. Класична українська література, починаючи від Шевченка чи навіть ще й від Котляревського, показала нам приклад того, як треба ставитись до народної мови, цього ясного і справді цілющого для художника джерела. До велетнів української національної культури безперечно належать Тарас Шевченко, Іван Франко, Максим Рильський.

М. Вороний у поемі "Євшан-зілля" звернувся до давнього літопису. І зазвучала літописна оповідь по-новому. Ось половецький хан тужить за своїм сином і розмовляє з вітром. Його син живе у Києві у княжих палатах. Він купається у розкошах і давно забув про своє попереднє життя. Забув юнак про батька і неньку, про рідний степ і про волю. Та батько все пам'ятає і тужить за сином:

Кожна людина, яка створює матеріальні та духовні цінності, має право на щастя. В цьому Григорій Сковорода був переконаний і стверджував це своїми творами. Він писав, що заради щастя не потрібно далеко їхати, колінкувата перед сильними світу, бо воно завжди і всюди з людиною. Його тільки треба пізнати. Про це йдеться у філософському творі "Вхідні двері до християнської доброчинності".

У народній творчості та художній літературі постають перед нами образи запорожців - славетних захисників простого люду. Саме з ними пов'язував народ сподівання на кращу долю, волю, щастя і справедливість. У багатьох творах запорожці виступають як втілення патріотизму народу, його сили та радості від здобутої перемоги.

На межі давнього та нового періодів в історії українського письменства височить постать Григорія Сковороди. З покоління в покоління передаються розповіді про цього письменника, просвітителя, філософа. За що б він не брався, робив по-новому, ставився до цього з відповідальністю, принципово.

Меню сайту
Пошук