Класний керівник доручила мені написати замітку до шкільної стінгазети на тему "Чи потрібно в школі займатися спортом?" Ну що я можу написати? Я задумався. Зрозуміло, спортом займатися потрібно. Чому? Тому що спорт загартовує волю, тренує тіло, дисциплінує, робить дозвілля захоплюючим, дає впевненість у себе. Це знають усі. Про це й у газетах пишуть, і по телебаченню розповідають.
Одного разу після уроків ми з однокласниками зібралися на шкільному подвір'ї пограти у футбол. Гра йшла не жваво, воротар був слабкий, пропускав багато м'ячів. Дорогою додому ми обговорювали гру, розмовляли на різні теми.
Мені чомусь раніше здавалося, що усна народна творчість - це минувшина, щось таке, що давно записане, видрукуване і зберігається на полицях. Я замислювався над тим, чи розвивається народна творчість нині, у наші дні.
Дуже часто нам доводиться чути такі висловлювання: "Це добре" або "Це погане", "Мені це подобається" або "Мені це не подобається". Часто ці висловлювання викликають у нас подив чи навіть обурення: "Як це тобі може подобатися?" Як наслідок виникають суперечки, звинувачення у відсутності смаку.
Чи можна сперечатися про смаки? Чи можна людину засуджувати за те, що їй подобається одна річ і викликає осуд інших? Як відомо, не буває двох однакових людей, а тому й погляди на одне й те саме явище, подію, річ не можуть бути абсолютно ідентичними.
Про цю тотожність нам вже не раз казали різними мовами. Згадується відомий вислів: «Ти сказав, і я тобі повірив, ти повторив — і мене взяв сумнів, ти сказав втретє, і я зрозумів, що це брехня».
