Великий іспанський письменник та гуманіст Мігель Сервантес жив у ті часи, коли скінчилися гуманістичні ілюзії. Тому роман про Дон Кіхота - це не тільки пародія на безглузді лицарські романи XVI століття, але й смілива переоцінка традиційних гуманістичних цінностей. Під пером Сервантеса ожила Іспанія соціальних контрастів, бідна й багата, працьовита та лінива, благородна та користолюбна.
Роман Сервантеса "Премудрий гідальго Дон Кіхот Ламанчський" є одним з найкращих творінь світової літератури. Його головний герой став усім відомою особою і упродовж століть уже живе окремим від Сервантеса життям.
Мігель де Сервантес задумав свій роман як пародію на традиційний лицарський роман. Адже за доби середньовіччя лицарські романи були найпопулярнішим "чтивом". Герой Сервантеса має цілу бібліотеку подібних романів, через які він зрештою і збожеволів.
Санчо Панса - селянин, який супроводжує Дон Кіхота як "зброєносець". Це повна протилежність своєму господареві. Вона починається із зовнішності - маленька, товста фігура Санчо Панси різко контрастує з образом високого і худого лицаря. У Санчо живе душа мужичка-власника. Його тверезі оцінки, що враховують насамперед матеріальний інтерес, постійно вступають у протиріччя з ідеалістичними мріями Дон Кіхота.
Ідейний задум цього твору є глибоким і багатоплановим. З одного боку, Сервантес розвінчує середньовічні лицарські романи, яких у Іспанії з'явилося дуже багато. Для цього автор розгортає перед нами історію комічних пригод - пародію на лицарський роман. Та водночас письменник зобразив і широку картину сучасної Іспанії: протест проти гноблення суспільних верхів, злидні та безправ'я народу.
Роман іспанського письменника Мігеля Сервантеса де Сааведра увічнив ім'я письменника. Роман був задуманий як пародія на середньовічний лицарський роман, але дуже швидко виріс до рівня роману, що піднімає вічні філософські питання. Але і первинний задум містив у собі основи подальшого перетворення. Бажання створити пародію було викликане величезним розривом між дійсністю та її відображенням у літературі. Саме це і привело до основного конфлікту твору — конфлікту між ідеалом і дійсністю.
Найкращий із романів іспанського письменника Мігеля Сервантеса де Сааведра, що звіковічив його ім'я в літературі, «Хитромудрий гідальго Дон Кіхот Ламанчський» був задуманий як пародія на середньовічні лицарські романи, але дуже швидко переріс вихідне завдання автора, який піднісся до рівня спроби вирішення вічних філософських питань і складних морально-етичних проблем.
Сент-Екзюпері написав "Маленького принца" незадовго до своєї трагічної загибелі. Як говорить поет А. Прасолов, "окремі людські душі завжди видають свій останній, лебедино-чистий, прощальний крик..." Ця філософська казка стала своєрідним заповітом письменника людям. Багато рядків її ввійшли в наше життя як заповіді: "Ми у відповіді за тих, кого приручили", "Найголовнішого очима не побачиш. Зірке одне тільки серце".
