У центрі соціально-психологічної повісті І. Франка "Перехресні стежки" — постать молодого адвоката Євгена Рафаловича. Діяльність адвоката тісно пов'язана із життям"містечка, в якому він опинився волею долі. Євген — представник нового покоління української інтелігенції, яка прийшла на зміну народникам. Адвокат чітко визначив мету свого життя — вчити селян "життєвій освіті", навчити користуватися своїми правами, організовувати людей до активної участі у соціально-політичному житті.

"Лісова пісня", на мою думку, — це найкращий твір Лесі Українки. Він не залишить байдужим нікого, бо піднімає безліч питань, одне з яких — що таке кохання і яким воно повинно бути, щоб привести до щастя?

Драма-феєрія "Лісова пісня" була написана видатною українською письменницею Лесею Українкою в 1911 році. Цей оптимістичний твір позначений вірою в торжество прекрасного в житті людини.

Драма-феєрія "Лісова пісня" була написана видатною українською письменницею Лесею Українкою в 1911 році. Одним із конфліктів твору є боротьба сили кохання із прагматичним розрахунком. Тобто за своє щастя та кохання бореться Мавка, а мати Лукаша хоче собі зовсім іншу невістку, бо:

Природа — то країна, де з'являється на світ кохання, де народжуються мелодії серця. Красу Полісся і ніжну любов відобразила Леся Українка в драмі-феєрії "Лісова пісня". У своєму творі письменниця возвеличила почуття кохання, що здатне міцно єднати душі і створити незримі струни між світом земним і якимсь іншим, загадковим, непізнанним, але існуючим навколо нас. Саме кохання, породжене природою, поєднує Мавку і Лукаша — лісовий дух і звичайного земного хлопця.

Різні є дороги до величі, різні є зв'язки з батьківщиною. Українцям на протязі багатьох років — де там років, століть! — щоб вийти в люди, треба було зректися національної сутності. Навіть українські прізвища змінювали новонароджені пани та багатії — був Береза, а став Березовський, був Бетько, став Бетьков. Забита, покраяна на шматки сильнішими державами, що могла дати Україна своїм синам? Тільки казкову природу, тільки щедру землю, тільки співучу мову, що виспівувала біль, та кохання, та гумор.

Тарас Шевченко виріс серед квітучої української природи. Навіть для зарубіжних мандрівників українська земля була напрочуд дивною. Вони із захопленням писали про те, що лісів, озер, пасовиськ було неміряно, що в лісах водилася різна птиця, багато звірини, можна було збирати дикий мед, а в озерах та річках кишіла риба. Україна завжди була благодатним краєм — найкращі чорноземи, найкращі ліси, найкращі степи. Мальовничі куточки природи можна спостерігати повсюдно.

Тарас Шевченко все життя мріяв жити в Україні, а сам довгі роки поневірявся у чужих краях. Перебуваючи у Петербурзі в казематі, він згадує рідний край, вишневі сади, лісні, працьовитих людей. І все це він. відтворив у невеличкому вірші "Садок вишневий коло хати...".

В оповіданні Євгена Гуцала світ природи уособлює лось. Це лісовий красень, могутній старий звір, який колись жив у тайзі, а потім потрапив до заповідника. Він звик до людей і довіряв їм, бо вони його взимку підгодовували, а одного разу врятували, коли його вже обпалювала своїм смертельним диханням вовча зграя, яка гналася за ним. Але лось був постійно насторожі, бо в ньому жила пам'ять про життя в тайзі та про небезпеки, які там на нього чекали. Лось — частка природи, іноді в його очах з'являється "золотавий сплеск, який надавав їм виразу одвічного розуміння життя природи і її таємниць".

"Вершники" Ю. Яновського та "Тронка" О. Гончара написані в жанрі новелістичної повісті та роману. Це не дуже поширена епічна форма, хоч у вітчизняній літературі з цього питання стверджується відповідна естетична традиція.