Вплив зарубіжної літератури на розвиток драматургії Лесі Українки (план).
I. Багатовіковий досвід зарубіжної літератури. (Безперечно, драматургія Лесі Українки не постала на голому місць-Поетеса була добре обізнана в зарубіжній літературі. Мужні і ніжні постаті старогрецьких трагедій були їй дуже близькі. Наприклад, Кассандру вона зробила героїнею великої драматичної поеми, а в образі Іфігенії відбила свої почуття і становище людини, яку рятують добровільним вигнанням. Улюбленою героїнею Лесі Українки була Антігона, її риси позначилися на багатьох образах письменниці.)
II. Твори Шекспіра. (Вісімнадцятирічна Леся вже добре знала твори Шекспіра й хотіла перекласти українською мовою "Гамлета", "Отелло", "Короля Ліра". Чотирма роками пізніше, старанно навчаючись англійської мови, поетеса мріяла: "Ох, коли то я читатиму Шекспіра в оригіналі". "Гамлет" був настільки знаний поетесі, що вона наводила з пам'яті вислови з нього, а монолог Гамлета послужив їй темою власного вірша. Шекспір був зразком і стимулом у драматургічній творчості Лесі Українки, він був у родині Косачів "свій".)
III. Драматургія Шіллера. (Цікавила Лесю Українку й драматургія Шіллера, так 1889 року вона перекладає "Орлеанську діву", "Розбійників", "Дона Карлоса". Німецький драматург згадується в її полемічних листах як втілення справж¬нього мистецтва, яке протиставляється утилітарному підходу до художньої творчості.)
IV. Розвиток елементів суспільної драми. (Леся Українка була невисокої думки про так звану західноєвропейську "народну п'єсу", в яку виродилась побутова драма: "Єсть то сумішка етнографії й маскараду, мелодрами і фарсу..." Хоч письменниця ніде не ставить питання про вищість того або іншого типу драми, але саме суспільну драму, яка висуває не окремо обраних героїв, а масу, її представників, вона вважає найвищим досягненням драматургії свого часу.)
1. Народність письменника. (Змальовуючи народне життя, Леся Українка використовувала традиції того середовища, в якому опинялись її герої, знала їхні смаки, вміла розкривати красу їхнього внутрішнього світу. Це був певний етап на шляху до створення справжньої суспільної драми.)
2. Новий герой. (Героєм багатьох творів Лесі Українки, зокрема драматичних, став борець проти всілякого духовного поневолення. У багатьох творах письменниці бунтарем, борцем її герой стає не одразу. Та далі він змінюється, загострює суперечності, які призводять до конфлікту, в якому ідеї стають виявом класових протиріч, де не може бути примирення. Основна сила, що рухає конфлікт драматичних творів Лесі Українки — сила передової, демократичної ідеї, втіленої в новій людині, яка власним життям і власним розумом доходить до усвідомлення необхідності порвати всі пута, всі тенета ідеологічних хитросплетінь.)
