Внесок І. Нечуя-Левицького в розвиток української літератури.
Визначне місце в історії української літератури займає творчість І. Нечуя-Левицького. За своє довге життя він написав понад п'ятдесят романів, повістей, оповідань, комедій та історичних драм. Своїми творами він прокладав нові шляхи розвитку української прози. Письменник одним з перших в українській літературі відійшов від традиційної селянської тематики і змалював майже всі верстви населення тогочасної України. Він викрив і різко засудив панську сваволю, в'їдливо осміяв сільську старшину, батюшок, ченців, які вели сите, безтурботне й аморальне життя.
Творчий доробок письменника — це пошук нової тематики, нових форм зображення, розширення нових жанрів. І в цьому його велика заслуга. Найбільшого успіху письменник досяг у змалюванні життя і побуту, у розкритті думок і сподівань трудового селянства.
Творчість Нечуя-Левицького пов'язана з проблемами трудового народу, з його боротьбою за соціальні та національні права. Так, у повісті "Микола Джеря" автор показав перші паростки протесту, що народжувалися у свідомості селян та бурлак. Микола Джеря — представник народу, який не бажає миритися з будь-яким гнітом, який бореться і залишається до кінця незламним. Героїчний образ селянина-бунтаря — майже єдиний приклад в українській прозі другої половини XIX ст.
Прозаїк зумів поєднати літературну мову з народно-розмовною, чим підняв художню літературу на вищий ступінь майстерності; зворушував словом душі та серця людей. Своїми творами письменник допомагав загальній справі визвольної боротьби, вчив любити трудовий народ, жив його болем і радощами.
Творчість Нечуя-Левицького — взірець високої майстерності, вона була новим кроком у розвитку критичного реалізму, нових жанрів великої прози, у збагаченні мови художніх творів. Під його безпосереднім впливом почали писати Панас Мирний, М. Коцюбинський, він був першим наставником молодого Б. Грінченка. Отже, творчість цього митця — вагомий внесок у дальший розвиток всієї української культури.
