Вінки з'явилися в сиву давнину і були пов'язані у слов'ян із культом Сонця.
На свято Івана Купала дівчата вплітали поміж квітів полин, любисток, зілля, яке мало силу проти "чортовиння" й оберігало від усякої нечисті. А щоб дізнатися про свою долю, судженого, кидали віночки в річку.
Не випадково народна творчість зберегла багато висловів, пов'язаних із вінком: як у вінку — дуже гарно; терновий вінок — символ страждання. Про любов народу свідчить й існування такого пестливого слова, як вінчатонько.
У Західній Україні існував обряд вінкоплетіння. Він проводився у четвер напередодні весільної неділі. Подруги плели нареченій та нареченому вінки, виконуючи при цьому пісні.
Вінок здавна символізував в Україні радість, молодість, дівоцтво.
