Український вишитий рушник символізує гостинність, доброзичливість, чистоту почуттів, безмежну любов до своїх дітей. Він щедро простелений близьким і далеким друзям, гостям. Рушник уособлює не лише естетичні смаки українців, але є також своєрідною візиткою, а точніше — обличчям оселі, а відтак і господині. Колись казали, що дівчина, котра вишиє в житті хоч один рушник, не може бути байдужою. Вважалося, що вишивати рушник — це означає очищати душу.
Ткали колись полотно на рушники при повному місяці, щоб уже вишитими вони мали захисну силу. Рушниками затуляли вікна на ніч «від злих духів». Застосування рушників різноманітне: ними прикрашають стіни, столи, покуть, використовують на весіллі. Рушник ще називають подарунковий, обрядовий, плечовий; на рушникові подають хліб — сіль, зустрічають гостей, дарують на хрестини. Відповідно до призначення й виготовлялися рушники з тонкого чи грубого полотна, але всі вони мали вишиті узори або хоча б виткану кольорову крайку.
Хоча в цілому для українських рушників характерні спільні ознаки, проте, кожен регіон мав свої відмінності як за формою, так і способом виготовлення, оздобленням, кольоровою гамою. «Хай стелиться вам доля рушниками!» — казали, бажаючи людині щастя. А ще примовляли: «Дім без рушників, як сім'я без дітей».
