Для кожної дитини її батьки найкращі. Так і для мене. І цей твір хочу присвятити моїй матусі.
Це дуже вродлива і чуйна, добра й енергійна, люб'язна і весела, молода й життєрадісна людина. Не уявляю свого життя без неї. Бо вона виростила мене і навчила всьому, що я вмію.
Мою маму звуть Ірина. Коли дивлюся на неї, то її очі, брови, волосся нагадують про дідуся й бабусю. У неї дуже виразні зелені очі, як поля та гаї навесні, біля яких вона зростала. Волосся її чорне, кольором своїм нагадує зоране поле. Такі ж і брови, що тоненькими смужечками розташовані над очима.
Моя матуся струнка та висока, завжди гарно, зі смаком одягнена.
У неї немає ворогів, бо вона завжди посміхається, не засмучує інших своїми проблемами. Навіть, коли сердиться, її очі світяться любов'ю.
Тепло та ласка матері будуть мене зігрівати все життя.
