Часто в дитячому саду ми бачимо картину, коли одна дитина одягається сама, на іншій зав'язує шарф або шнурки на черевиках мама чи бабуся.
Поки дитина маленька важко уявити, що зовсім скоро вона виросте і їй знадобиться самій виконувати всі дії та приймати рішення. Тому самостійність в дитині краще починати виховувати з самого раннього віку.
Початок самостійної поведінки можна помітити вже в рік, коли дитина відпускає палець матері та сама починає ходити. У три роки формується особистість дитини, починаючи з цього віку й треба починати привчати її до самостійних дій. Та й сам малюк вже прагне до цього, він починає копіювати поведінку батьків, намагається приготувати обід для ляльок або полагодити іграшкову машинку. Можна запропонувати дитині разом спекти печиво або взяти участь у прибиранні будинку, наприклад, запропонувати витерти пил з полиць. Вже з раннього віку дитині слід давати подібні нескладні доручення, вони допоможуть сформувати у неї відчуття своєї корисності та самостійності.
Звичайно, все, що діти роблять самостійно, виходить повільно й не дуже якісно. Через це багато батьків роблять досить серйозну помилку: звинувачуючи дитину в тому, що вона нічого не вміє, роблять все за неї. Цього ні в якому разі робити не можна, оскільки, з одного боку, дитина звикає до того, що все зроблять за неї тож непотрібно докладати ніяких старань. З іншого - подібний підхід формує у дитини занижену самооцінку.
Для того щоб чогось навчити дитину необхідно запастися терпінням. Можливо, вам знадобиться півдня, щоб показати їй, як правильно зав'язуються шнурки, а потім влаштувати конкурс, хто швидше це зробить.
У вихованні дитини виділяють дві крайності. По-перше, це надмірна опіка, коли присікається будь-яка ініціатива, будь-яка самостійна дія дитини. Відбувається це в першу чергу через страх, що дитина не зможе щось зробити, поранитися або вдаритися в процесі. У результаті батьки формують в дитині інфантилізм, він звикає до того, що все зроблять за нього, постійно потребує уваги батьків і не здатний спілкуватися з іншими дітьми. По-друге, може бути інша тактика виховання, коли батьки практично повністю усуваються від навчання дитини якимось побутовим діям, пояснюючи це тим, що з часом все одно сам всьому навчиться. Так, діти добре вчаться на своїх помилках, але без вашої підтримки та схвалення у них не буде мотивації для того, щоб освоювати якісь нові навички, що, безсумнівно, гальмує процес розвитку.
