Це питання хоч раз у житті задає собі майже кожен з батьків. Чому "майже"? Та тому, що кожен восьмий з них точно знає, що дитину карати не варто. Хто вони, ці декілька відсотки батьків - мудрі наставники або слабовільні вихователі?
Насправді, перш ніж дорікати власній дитині у "некерованості", згадайте, як часто ви самі бували слухняними. Чи можете ви похвалитися зразковою поведінкою в дитсадівському чи шкільному віці? А зараз?..
Чи можливо, ви з раннього дитинства воліли набивати власні гулі, ігноруючи чужий досвід та батьківські настанови ? О тож бо!
А адже непокірність, свавілля, непослух - це шлях до розвитку. Не розбивши коліна бодай раз, неможливо навчитися кататися на роликах (ковзанах чи скейтборді). Безсумнівно, ми це розуміємо розумом, але прийняти це батьківським серцем дуже складно, тому-то ми й вважаємо за краще карати за непослух з "найкращими намірами", намагаючись захистити власне чадо від зайвих гуль та синців, а себе - від серцевого та головного болю.
Чому ж це не діє?
Все дуже просто. Те, що очевидно для нас, дорослих, позбавлене логіки для малюків. Спробуйте подивитися на ситуацію їх очима, й ви самі все зрозумієте!
Нехай у вас увійде в звичку докладно обговорювати кожну свою дію. Можливо, тоді малюку стане зрозуміло, чому мама сердиться: виявляється, зовсім не через те, що вона його не любить, а тому, що переживає за його безпеку! До речі, вам можуть несподівано відкритися речі, яких ви просто не помічаєте "замиленим" поглядом.
Завжди пояснюйте, ЧОМУ так робити не можна і ЩО може статися, якщо не послухатися. Зрештою, дайте малюкові можливість самому оцінити причинно-наслідковий зв'язок. Поставте полегшений експеримент: замість гарячого чайника дозвольте доторкнутися до чашки з чаєм. Опіку, звичайно, не буде, а неприємні спогади залишаться.
Ніколи не сваріть самого малюка. Адже ви засмучені його поведінкою, а не ним самим! Усвідомте це самі й дайте зрозуміти це своїй дитині. Поясніть, що ви переживаєте, засмучуєтеся, турбуєтеся, коли вона веде себе неслухняно. Турбуєтеся саме тому, що дуже сильно її любите!
До речі, непогано було б показати поведінку дитини з боку. Чому б ведмедеві Тедді НЕ повести себе так само "негарно", як щойно поводився малюк? Дитині складно скласти в своїй голові мамині слова в об'ємну картинку, а от наочна сценка покаже, як виглядає вчинок для оточуючих.
Найвірніший шлях до гармонії
Так як же ж все-таки себе вести з дитиною? Можливо, просто слідувати пораді Мадлени Розенблюм: не концентруватися на негативі та шукати у всіх діях своєї дитини позитивні моменти?
Швидше за все, спочатку це буде зробити складно, але головне - почати! Підтримуйте будь-які починання малюка допомогти вам, навіть якщо ці спроби спочатку більше заважають, ніж приносять користь.
М'яко, але наполегливо захищайте дитину від безумовних небезпек: електричного струму, вогню, рухомих автомобілів й т.д. Нехай спочатку така поведінка просто увійде в звичку на рівні рефлексу.
Ну, а в усьому іншому, дайте дитині можливість самостійно оцінювати природні наслідки від власних дій. Легше пожертвувати однією зіпсованої іграшкою, ніж безуспішно відмовляти її не ламати; краще отримати подряпину або синяк, ніж серйозний перелом.
Навіть, якщо вам здається, що ваші слова не знаходять відгуку, не припиняйте спроб спокійно пояснити дитині її поведінку. Настане момент, коли вона, несподівано для вас, проявить чудеса свідомості та вихованості де-небудь "на людях".
Постарайтеся, за любих умов, бути мудрими в будь-якій ситуації. Пам'ятайте, що тільки так можна виростити та виховати справжню Людину!
