Як відомо, байка зародилася ще в стародавній Греції. Відтоді й донині цей жанр є надзвичайно популярним. Генієм української байки є Леонід Глібов. Велика кількість його байок має оригінальні сюжети. Крім того, він творчо переніс на національний ґрунт велику кількість відомих сюжетів байок, наповнивши їх народними образами, характерами, деталями.
Широко відомий мандрівний старовинний сюжет про нерозумних суддів, яких легко можна перехитрити й заплутати. Цю тему Глібов талановито розвинув у байці «Щука», де спритна Лисиця легко обдурила суддів, врятувавши від покарання свою злочинну спільницю — Щуку. В алегоричній формі автор показує кризу судової системи сучасного йому суспільства. Варто лише подивитись, хто: «Якіїсь два воли, одна нікчемна Шкапа та два стареньких Цапа». Тому-то так легко й обдурила їх Лисиця, виголосивши палку промову про необхідність праведного суду над «розбійницею». Так вона віддячила Щуці за «щупачків» і «линів гарненьких». Виразною є мова байки. Вживання просторічних слів (обідрала, притаскали), пестливих слів (частенько, темненько, сотенька карасиків), прислів'їв («катюзі буде по заслузі») допомагає розкрити особливості характерів героїв.
Ситуація, описана в байці, настільки показова і зрозуміла, що автор навіть не подає мораль. А останній рядок «І Щуку кинули у річку» став афоризмом, який влучно характеризує схожі сюжети, коли злодій уникає покарання і продовжує чинити злочини.
