Роман В. Барки "Жовтий князь" — реквієм жертвам голодомору.
1. Україна — найголовніше в творчості і житті В. Барки (усе своє свідоме життя, живучи далеко за межами України, В. Барка присвятив їй; він не гасив надій на своє духовне повернення; вірив, що Україна відродиться і чорні дні тоталітаризму будуть переборені).
2. Роман "Жовтий князь" — один з найпомітніших творів в українській прозі XX століття:
а) неповторна картина людського горя і відчаю у творчості В. Барки (намагався в міру своїх творчих і фізичних сил, "при нужді вигнанській і недузі" відкрити читачеві цю картину);
б) жахливе життя в Україні після революції та громадянської війни (Україна опинилась на грані катастрофи; політика "тисячників": "хай навіть мертвяки встануть і, насипавши зерно в труни, бігом принесуть на зернопункт, ... до ніг"; в Україні повне беззаконня в ім'я міфічного "щастя трудящих");
в) випробування, через які пройшла родина Катранників (смерть дітей і батьків, знущання урядовців, розстріли безвинних селян, жах відчуження від рідної землі, від рідних домівок);
г) "жовтий князь" — всепоглинаюча система тоталітаризму.
3. Болюча правда про радянську владу і віра у відродження українського народу (влада знищує все гуманне на своєму шляху, "пожирає своїх дітей". В. Барка вірить, що, пройшовши через таке пекло, український народ обов'язково відродиться!).
