"З журбою радість обнялась..." (поезія Олександра Олеся).
Хтось ударив без жалю по серці моїм, - і забилося серце в вогні золотім... І посипались іскри ясні, І в дзвінкі обернулись пісні. О. Олесь
Радість і журба злилися в поезіях Олександра Олеся - тонкого лірика, співця краси й кохання. Його твори сповнені глибоким ліризмом, щирістю й подекуди сумом. Так у житті переплітаються щастя і горе, сльози і сміх, біле і чорне. Тому назва першої збірки поета видається символічною: журба і радість - одвічні супутники людської долі:
В обоймах з радістю журба. Одна летить, друга спиня... І йде між ними боротьба, І дужчий хто - не знаю я...
У багатьох віршах Олесь намагається передати сприйняття світу, природи через звуки і барви ("Є слова, що білі-білі..."). Мабуть, саме тому велика кількість його поезій покладена на музику. Так, наприклад, романс "Чари ночі" має кілька варіантів музичного супроводу; ця пісня давно вже стала народною:
Сміються, плачуть солов'ї І б'ють піснями в груди: "Цілуй, цілуй, цілуй її, - Знов молодість не буде!"
Провідна ідея твору, як, мабуть і всієї творчості Олександра Олеся, - гармонія людини і природи. Цей вірш називають гімном життю, весні, коханню. Автор закликає любити життя, не забувати про те, що воно - мить, так швидко спливає, тому треба насолоджуватися кожним прожитим днем, кожною хвилиною:
Лови летючу мить життя!.. ...Гори! Життя - єдина мить, Для смерті ж - вічність ціла.
Але помилкою буде вважати, що Олесь обмежувався сферою інтимної лірики. Тематика громадянської поезії митця різноманітна: поет-патріот вболіває за Україну, докоряє землякам за рабську покору, короткозорість, обмеженість, закликає до боротьби за свободу, спонукає поважати мову рідної землі. У вірші "О слово рідне! Орле скутий!" слово є символом усього рідного, найдорожчого: це спадок батьків, втілення краси природи, степів, лісів, Дніпра. Через твір проходить думка про те, що для поета слово є тією зброєю, за допомогою якої він бореться з несправедливістю, злом, жорстокістю, захищає Батьківщину:
О слово! Будь мечем моїм! Ні, сонцем стань! вгорі спинися, Осяй смій край і розлетися Дощами судними над ним.
Але про що не написав би Олександр Олесь, - про кохання і природу, про Батьківщину, народ і рідне слово, - в його поезіях мотив журби і радості, що утворюють єдине ціле. Сум змінюється надією на краще. Нелегким було життя поета, але він зміг залишити по собі неоціненний спадок - слово, що зберігається в пам'яті народу.
