Різдво Христове — це свято нашої духовності, свято милосердя, свято давнє і вічно молоде. Різдвяні свята починаються колядками на Святвечір. Вони трива¬ють до Василевого щедрого вечора і далі до Водохреща. У колядках багато мудрос¬ті, доброти, людських почуттів. Славлять у них господаря, господиню, славлять Христа і працьовиті руки хліборобів.
...З Святом Різдвом вітаю, Всім здоров'я бажаю: Господарю на воли, Господині на качки, Хлопцям-дівчатам на гуляння, Малим дітям забавляння... Христу-Богу вихваляння!..
Щодо виконання колядки поділяються на колядки для дорослих, для гурту хлопців, дівчат та дитячі. За тематикою та змістом колядки поділяються на хвальні (сонцю, зорям, місяцю, дощу, врожаю), магічні, господарсько-хліборобські, ско¬тарські, хвальні господарю та господині.
Здавна колядників чекали у кожній хаті, їм раділи, бо існувала прикмета: що більше побуває колядників, то щасливіше житиме родина.
Колядники заходили до хати і просили дозволу на колядування: "Благосло¬ви, господарю, колядки проспівати". І вже тоді злагоджений хор починав співати:
Нова радість стала, Яка не бувала: Звізда ясна над вертепом Увесь світ осіяла.
Зміст дитячих колядок дещо інший:
Ой, коляда, колядниця, Дайте маку до кугиці. Як не дасте, одкажіте, Моїх ніжок не знобіте.
Різдво — свято веселе. Тож і колядки звучать веселі й дотепні:
Коляд-коляд, колядниця, Добра з медом паляниця. А без меду не така, — Дайте, дядьку, п'ятака!
Зміст веселих колядок спрямований на те, щоб натякнути або прямо нагадати господарям про винагороду для колядників.
Мені теж доводилося брати участь у гурті колядників. Ми ходили від оселі до оселі і співали колядки. Враження від колядування — незабутнє. Адже самі готу¬вали костюми, виготовляли зірку, вивчали нові колядки. Це так весело!
