Художня сила і невмируща жива енергія поеми І. Франка "Мойсей".
Поема "Мойсей" написана великим Каменярем майже сто років тому. Та сьо¬годні, коли Україна вже двадцять років крокує шляхом незалежності, постають питання: кому повірити, за ким піде український народ, які якості повинен мати той поводир, який виведе націю на твердий шлях розквіту?
Відповіді на ці питання, на мою думку, можна знайти в поемі І. Франка "Мойсей". Цей твір кличе нас до роздумів: як жити, якими шляхами йти до щас¬тя, яким вождям довірити свою долю.
Образ біблійного Пророка Мойсея цікавив Івана Франка ще в юності, працю¬ючи над поемою, поет досконало вивчив міфологію, релігію, історію древніх єв¬реїв. У цьому творі через біблійні сюжети розкриваються українські національні проблеми, які подаються через образи-символи, підтексти, роздуми.
Найяскравіше ці художні елементи розкрились у біблійній легенді про терен. Якось вирішили дерева обрати собі короля, щоб:
...і захист нам з нього, і честь, І надія, й підмога, Щоб і пан наш він був, і слуга, І мета, і дорога...
Довго сперечалися дерева, просили й кедра, й пальму, дуба й березу, але ті чомусь відмовились, мабуть, не піц силу їм такий тягар та відповідальність. Лише один те¬рен погодився боронити дерева своїми шпичками від ворогів, прикрашати їхнє жит¬тя "молочними квітками", служити своєму "народові" вірою і правдою. Знав терен ціну такого володарювання, був згоден іти до кінця. Розумів, що навіть ціною влас¬ного життя зможе відродити надію у світле майбутнє, щоб "росли ви все краще..."
В образі терну І. Франко показав істинного лідера, поводиря, який згоден "ги¬нуть на шляху".
Таким був Мойсей — мудрий, цілеспрямований. Він чимось нагадував другого українського пророка — Івана Франка, який теж був оточений лінивими і байду¬жими до долі рідного краю онуками своїми.
Так, з одного боку, відчутний біль і сум за поставлений на коліна український народ, а з іншого — тверда віра в світле майбутнє:
Та прийде час, і ти вогнистим видом Засяєш у народів вольнім колі...
Ця віра в свій народ допомагає Мойсею та Франкові збагнути глибокий зміст священного заповіту: необхідно турбуватися не тільки про хліб насущний, голов¬не завдання поводирів — дбати про збереження велелюбного морального духу на¬родних мас.
Саме в цьому гармонійному злитті вождя з народом вбачає Каменяр найсут¬тєвішу якість лідера. Через нього поет розкрив усі свої думки щодо самовідданого служіння народові, любов до нього і жертовність, розуміння його хиб:
Бо люблю я тебе не лише За твою добру вдачу, А й за хиби та злоби твої, Хоч над ними і плачу.
У цих рядках поеми І. Франко по-філософськи осмислює питання свободи особистості, виховання майбутніх поколінь. Він ніби звертається до нас, сього¬днішнього покоління, і просить піднести й очистити душі, запалити їх священною любов'ю до України, бо сам І. Франко:
Я без вибору став твій слуга Лиш з любові і туги.
Минули роки, змінились епохи, а ми й сьогодні прислухаємось до Франково¬го слова! Ще й ще раз перечитуємо його пролог до поеми "Мойсей". Це він пише про нас, молодих нащадків, нам не хочеться блукати по роздоріжжю, бути у "су¬сідів гноєм", "тяглом у поїздах їх бистроїзних".
Ми переконані, що прийшов уже той омріяний Франком час: незалежність України, вільне існування рідної мови від Карпат до Чорного моря. Так, про це писав наш Каменяр, і його слова справдились!
