Художній дивосвіт — поруч (література рідного краю). 2
Донецький край! Хто тебе не знає?! Ти розкинувся від Сіверського Дінця до Азовського моря. Ти щедрий на легенди, пісні, сказання. Ти, донецький краю, славишся людьми працьовитими, талановитими. Це вони прославили і возвеличили рідну землю своєю творчістю. Серед них — М. Петренко, М. Чернявськйй, В. Сосюра, Б. Горбатов, П. Байдебура, Л. Жариков, П. Безпощадний та багато інших.
Своєю відданою любов'ю до Батьківщини, рідного народу прославився відомий український поет-романтик Михайло Петренко. Дорогим і близьким був поетові рідний край — Слов'янщина. У багатьох віршах він згадує "тихий Тор", Святі гори, Слов'янськ. Серед них "Ось-ось Слов'янськ!", "Далеко від родини", "Тебе не стане в сих місцях" та інші. Усі вірші, присвячені рідному краєві, відрізняються барвистістю кольорів, яскравістю обраних фарб, оптимізмом. Поет з радістю розповідає про красу рідної землі:
Слов'янськ! Слов'янськ! Як гарно ти По річці Тору, по рівнині Розкинув пишнії сади, Квіти пахучі по долині, І так красуєшся собі...
І куди б не закидала доля Михайла Петренка, він завжди мріяв про повернення до берегів дитинства, до землі предків:
Туди я душу шлю і сльози! Коли ж, коли, великий Боже, Мене пошлеш на рідний край, Де мав я радість, мав я рай.
Давно вже немає поета... але й досі лунають глибоко ліричні пісні на його вірші "Дивлюсь я на небо...", "Взяв би я бандуру...".
Невіддільне від Донбасу ім'я ще одного українського поета — В. Сосюри. Велику частину творчої спадщини поет присвятив своєму краєві. З теплотою та синівською любов'ю згадував він про Донеччину, де народився, провів дитинство і юність...
Я починався відтіля, Де гул заводів даль колише, Ясні Донеччини поля Мені на світі найсвятіші.
Життєвий шлях В. Сосюри почався у Дебальцевому, і тому поет пише:
Дебальцеве моє, колиско днів моїх, Це ти дало мені співучу, ніжну вдачу, І славлячи життя невиданий розбіг, Я піснею тобі, Дебальцеве, віддячу
Любов до донецького краю В. Сосюра проніс через усе життя. І де б він не був, де б не жив, "все ж думками летів у Донеччину свою". З любові до рідного краю починається любов до Батьківщини. Саме ця думка пронизує чудову поезію "Любіть Україну".
Любіть Україну, як сонце, любіть, Як вітер, і трави, і води. В годину щасливу і радісну мить, Любіть у годину негоди.
Хочеться сподіватись, що сьогоднішні й наступні покоління добре затямлять заклик талановитого поета, справжньої людини з ніжною душею та щирою вдачею:
Любіть Україну у сні й наяву, Вишневу свою Україну!
Свою ж любов до Батьківщини поет неодноразово доводив, часто ризикуючи життям, своїм і своїх рідних...
Любов'ю до краю шахтарського горіли серця багатьох творчих особистостей, які стали славетними співцями нашої землі. Серед них — Микола Чернявський, який змалював працю донецьких шахтарів у поезіях "В донецькому краю", "Шахтар". Його поезія "Савур-могила" — це пам'ять про минулі часи, це пам'ятник слов'янському духу.
І у землю пішов На коні хан Савур, І піднісся над ним Склепом зведений мур.
З донецьким краєм пов'язали своє життя й творчість не лише корінні донбасівці. Віддали цьому краєві велику частку свого серця приїжджі. Серед них — Павло Безпощадний, Павло Байдебура, Борис Котов, Олекса Іонов.
Павло Безпощадний, український письменник, прибув на Донеччину в двадцятирічному віці й залишився тут до кінця своїх днів. Письменником видано понад тридцять книг — романів, повістей, збірок поезій. Більшість творів присвячено людям шахтарського краю. Серед найвідоіміших творів — новели "Зустріч", "Малий Тимко", оповідання "Помста", "Діти шахтарів", роман-трилогія "Вогонь землі".
На території Приазов'я живуть представники давнього грецького народу. Наш край має плеяду талановитих грецьких поетів, які творили рідною мовою, змальовували культуру і побут рідного народу: І. Костоправ, Л. Дмитрук, В. Гала, К. Пастур та інші.
Багато майстрів художнього слова пов'язали свою долю з Донбасом на довгі роки, а то й на все життя. Деякі з митців прожили на нашій землі декілька днів-тижнів, але й цього часу було достатньо, щоб наш чудовий край запав у душу і був оспіваний поетичним словом.
Ми повинні вивчати літературу свого краю. Це — початок, а попереду — цілий світ, світ, щедрий на легенди, пісні, сказання. Світ із Золотим Колодязем, Святогорським монастирем, Кам'яними Могилами — давніми мовчазними свідками історії донецького краю.
Дорога, звичайно, починається з батьківського порогу. І не можна йти у світ, не дізнавшись про культуру рідного краю.
Століття — день! Нехай в огні Вродилось щастя довгождане, — Тим гарт міцніш! А в далині Там Сонце творчості нове, іще не знане! С. Черкасенко. "Століття — день"
