Храм природи (за віршем М. Вінграновського "Грім").
Микола Вінграновський порадував наймолодших своїх читачів збірками "Андрійко — говорійко", "Мак", "Літній ранок", "Ластівка біля вікна" та іншими дивовижними поезіями. У віршах поет багато уваги приділив зображенню природи. Він захоплюється її чаром, красою, таємничістю. У вірші "Грім" письменник відтворює фантастичні картини:
Грім жив у хмарі, і з гори Він бачив, хто що хоче: Налив грозою грім яри, Умив озерам очі.
Ми бачимо, що образ грому в постійному русі, в змінах. Він "натрусив зі сливи слив", вирішив допомогти груші. Незважаючи на похмурість, грім підкорює щедрістю та добрим настроєм. Його, наче живу істоту, хвилюють турботи дерев:
І дядько-грім сказав собі: "Потрушу я грушу, Бо небеса вже голубі Я покидати мушу".
Поет відкриває красу природного явища, що входить несподівано в нашу свідомість. Не такими вже й страшними здаються громовиці, бо приносять стільки корисного на землю. Після грози, рясного дощу оновлюється все живе,
Творчість Миколи Вінграновського невичерпна. Вона — храм людського духу й краси природи, де затишно кожному, хто любить справжню поезію.
