Яскравість і сила поетичних образів у поезії М. Вінграновського "Грім".
Микола Вінграновський — поет, прозаїк, знавець і співець природи. Ще з дитинства він відзначався допитливістю та веселою вдачею, мав надзвичайний хист бачити те, що інші не завжди помічають. Він відчував неповторну красу природи, людську доброту.
М. Вінграновський — майстер поетичних пейзажів. У його поезіях немає різкої грані між людиною і природою. У вірші "Грім" автор оживив природу, звичайний грім показав зовсім несподівано. Маючи багату уяву і фантазію, поет малює грім у вигляді дядька, який допомагає деревам, озерам, ярам:
А потім хмару опустив на сад наш на щасливий і натрусив зі сливи слив, щоб легше було сливі.
Пряма мова, використана в поезії, олюднює текст, дієслова надають почуття руху, бадьорості та життєрадісності. Поет користується звуковими повторами для створення поетичної картини грому:
Була гроза, і грім гримів, він так любив гриміти, що аж горів, що аж тремтів на трави і на квіти.
Своєю поезією М. Вінграновський стверджує, що природа прекрасна, треба лише бачити цю красу, і закликає берегти та цінувати її.
