Григорій Квітка-Основ'яненко - перший прозаїк нової української літератури. 2.
У літературному житті Харківщини, а відтак і всієї України, особливе місце посідає творчість Григорія Квітки-Основ’яненки. Організатор видання перших журналів і альманахів в Україні, видавець першої збірки українських прислів'їв та приказок, Г. Квітка-Основ'яненко — зачинатель і перший класик прози нової української літератури.
Історична заслуга Григорія Федоровича Квітки-Основ’яненки в тому, що він у своїх творах прагнув правдиво відображувати життя та побут селян, яскраво й точно описав народні звичаї і обряди. Письменник поставив у центрі своїх повістей образи трудівників-селян.
Уперше в українській прозі, хоч і трохи сентиментально, а іноді й з гумором, письменник вивів простих людей з народу, показавши їх найкращі риси: розум, чесність, почуття власної гідності.
Особливу увагу письменника привертала доля жінки-селянки, яка, крім соціального й національного, зазнавала ще й родинного гноблення. Зображуючи селянських дівчат, Ґ. Квітка-Основ'яненко до найбільш типових їх рис відносить скромність, працьовитість, простоту, ніжність, щирість.
Протиставлення багатих і бідних, селян і поміщиків зображується переважно в моральному плані. Письменник закликав дворянство служити своєму народові, гуманно поводитися з ним.
У повісті Г. Квітки-Основ’яненки «Маруся» зображено простих, благородних, душевних людей із народу, працьовитих, покірних і богобоязливих. Повість «Маруся» є і підтвердженням того, як письменник досконало знав народні звичаї і обряди: детально описано в повісті сватання, весілля, похорон, пересипана прислів'ями і приказками жива народна мова.
Але якщо повість «Маруся» — це зворушлива історія нещасливого кохання з трагічним кінцем, то повість «Козир-дівка» розповідає про людину, яка бореться за своє кохання і щастя. Це Ївга — взірець для всіх, хто віддає свою долю сліпому випадку.
Є в творчому доробку першого українського прозаїка й сатиричні повісті та оповідання, наприклад, «Конотопська відьма», «Солдацький патрет», «Підбрехач», у яких змальовано реалістичні картини селянського життя.
Сила творів Г. Квітки-Основ’яненки — в критиці (іноді й гострій), у показі вад та недоліків існуючого суспільства, однак заклик до виправлення моральних неподобств самими дворянами робить його твори сентиментальними, іноді зближує їх із бурлескною літературою. Для прози письменника були характерні просвітниць-ко-гуманістичні ідеї.
Для нас твори Григорія Квітки-Основ’яненки — це спадщина наших предків, це правдиві картини народного життя, і за це ми вдячні письменникові.
