Галерея дитячих образів в оповіданнях Степана Васильченка.
Степан Васильченко був письменником і учителем, любив дітей і присвятив їм чимало щирих і правдивих творів.
Він так вболівав за долю малечі з народу, що вважав за неприродне малювати їхнє життя одними сумними фарбами. Бо не слід навмисне гасити бадьорість, життєздатність, радість життя.
Діти, які є героями Васильченкових оповідань, зазвичай жваві, дотепні, сповнені енергії, кмітливі і допитливі. Зрозуміло, що життя бідняцьких дітей було безхлібне й невеселе, від недоїдання вони були худі, аж світилися. Він життєвих негараздів вони стали сумними й зажуреними. Саме тому було досить сказати їм ласкаве слово, приголубити— і вони щиро, по-дитячому втішалися: Складне дитинство-це, на жаль, лише початок того шляху, на якому їх, звісно ж, чекатимуть розчарування, зіткнення з соціальною кривдою і боротьба за людську гідність.
Дівчина Устина (з оповідання "Волошки") з любов'ю збирає букет ніжних польових волошок, щоб подарувати його вчителеві. Але, довідавшись про його аморальність, вона штурнула квіти до порога. Чиста дитяча душа виповнилася гнівом і почуттям рішучого протесту. Устина йде з дому, наймитуватиме, аби не бачити нікчемних людей, які облипли брудом.
З м'яким, доброзичливим гумором письменник змальовує образ Василька, який любить "старувати", тобто серйозно, по-дорослому навчати старших ("Свекор"). За зовнішньо благополучним родинним затишком криється соціальна кривда. Не так уже безжурно живеться батькам і старшим братам та сестрі Василька, які зранку й до ночі важко працюють. Їхнє життя повне всіляких знегод, але вони вміють пожартувати, посміятися.
Хлопчика життєрадісної вдачі, котрий любить пофантазувати і хоче збагнути запитливим дитячим розумом та серцем навколишній світ, бачимо в новелі "Басурмен". Мати, сама не дуже богомільна, примушує Семена ревно молитися. А малого зовсім не ваблять поклони та нудне моління перед іконами. У ньому підсвідомо народжується протест проти Бога, його не лякає і картина "страшного суду", що висить у хаті.
Небагатослівні, але глибокі за змістом, проникненням у внутрішній світ героя— такі Васильченкові новели про дітей. Вони, як і майже всі його твори, сповнені віри в завтрашній день України, яку письменник дуже любив.
