І. П. Котляревський - основоположник нової української літерату ри. Він першим заговорив справді народною українською мовою про народ і прекрасно змальовував характер українців, їх погляди на життя та їх побут як в лірико-драматичних творах, так і в гумористично -сатиричних ("Наталка Полавка", "Москаль-чарівник", "Енеїда").
Поема "Енеїда" - травестійно-бурлескна. Травестійними називаються твори, у яких на підгрунті відомого сюжету письменники створюють власні образи. Котляревський, розповідаючи про пригоди троянців, відтворює характери, побут, звичаї українців з такою детальністю, що поему цілком можна назвати енциклопедією українознавства.
З опису пекла і раю ми дізнаємося про типовий склад тогочасного українського суспільства:
Були невірні й християни, Були пани і мужики, Була тут шляхта і міщани, ...Були і штатські, і воєнні, Були і панські, і казенні, Були миряни і попи.
Зі згадуваних у тексті поеми подій легко довідатися про окремі моменти з історії України. Так, Сивілла говорить, що "при Шведчині я дівовала", а "татарва як набігала, то я вже замужем була". Зі скульптурно-живописною виразністю відображує І. Котляревський зовнішність, характер, мораль українців. Перед нами запорозькі козаки постають такими, якими вони були як за внутрішніми особливостями характеру - самовідданими, героїчними, здатними віддавати життя за рідну землю, але часом і п'яницями та бешкетниками, - так і за зовнішністю:
Щоб голови всі обголяли, Чуприни довгі оставляли, А ус в півлікоть би торчав...
Згадує автор подробиці організації і вигляду козацького війська:
Так славнії полки козацькі, Лубненський, Гадяцький, Полтавський, В шапках, було, як мак, цвітуть. Пошили сині всім жупани, Наспід же білії каптани, - Щоб був козак, а не мугир.
Говорить письменник і про народну мораль, про віру у справедливість, у неминучість кари за зло та винагороди за добро (у пеклі - несправедливі пани, здирники).
Створюючи образ народу України, автор перелічує, наприклад, найхарактерніші для тих часів імена (24 імені!).
Не могла пройти повз увагу автора і народна творчість. Троянці:
Кугикали все пісеньок: Козацьких, гарних, запорізьких... Про Сагайдачного співали, Либонь, співали і про Січ...
А яка ж пісня чи танець без музики! Отож ми бачимо типові національні музичні інструменти: бандуру, сопілку, дудку тощо.
Фольклор - невід'ємна часина культури. Часом ми відчуваємо в поемі відлуння народної казки. Так троянці дарують Латину чоботи-скороходи, Аматі - скатерку-самобранку, Лавінії - килим-самольот, Сивілла має хатинку "на ніжці курячій".
Близька до народного фольклору і мова. Тут звучать прислів'я та приказки ("і все на ус собі мотала", "не розглядівши, кажуть, броду, не лізь прожогом перший в воду", "хто чим багат, то тим і рад"), сталі епітети і "крилаті вислови" з народної мови ("кричав, як в марті кіт", "бісиків пускать", "аж поза вухами лящало", "ніхо з уст пари не пускав").
Пророцтва, ворожіння, прокльони - це теж частина народної творчості. Ось як Дідона проклинає Енея:
Нехай тобі присниться біс! З твоїми сучими синами, Щоб враг побрав вас всіх гульвіс, Щоб ні горіли, ні боліли, На чистому щоб поколіли...
Піп (!) у Котляревського ворожить, це теж особливість тодішнього менталітету. Котляревський розповідає нам і про звичаї, розваги, про всі оті досвітки, вечорниці, сватання, колядки, кулачні бої, ігри:
І у панаса грати стала... Тут інші журавля скакали, А хто од дудочки потів. І в хрещика, і в горюдуба, Не раз доходило до чуба, Як загулялися в джгута. В хлюста, в пари, в візка іграли І дамки по столу совали...
Цікаві відомості про життя прадідів дають описи побуту тих часів. Адже далеко не кожний знає, що воно таке: чаплія, рубель, ціп, або "квачі, помела, макогони", якими користуються герої поеми. Зображується і посуд - полив'яні миски, кленові тарілки; для напоїв використовували: "барильця, пляшечки, носатку, сулії, тикви, баклажки". Згадується і про вживання лікарняних рослин.
Можна довідатися з поеми і про тодішні "транспортні засоби": берлини, дормези, ридвани, портшези, перекладні.
А як цікаво нам дізнатися про те, що їли і пили наші предки. Так у Дідони вживали:
...Свинячу голову до хріну І локшину на переміну, Потім з підливою індик; На закуску куліш і кашу, Лемішку, зубці, путрю, квашу, Із маком медовий шулик. І кубками пили слив'янку, Мед, пиво, брагу, сирівець, Горілку просту і калганку.
Дуже детально зображується одяг. Наприклад, сестра Дідони Ганна:
В червоній юпочці баєвій, В запасці гарній фаналевій, В стьожках, в намисті...
Еней одягає "штани і пару чобіток, сорочку і каптан з китайки, і шапку, пояс з каламайки, і чорний шовковий платок". Так само змальо-ваний в українському стилі одяг Дідони, Венери, Юнони, навіть машталіра, що править кіньми Венери.
Отже, у творі Котляревського ми бачимо всебічне, справді енциклопе дичне зображення українського життя, перед нами постають картини минулого нашої вітчизни, образи предків. І дивуєшся талантові письменника, його глибокому знанню і розумінню життя народу.
