Два світи у казці-феєрії Лесі Українки "Лісова пісня".
Враження від прочитання драми-феєрії Лесі Українки "Лісова пісня" дуже сильні. Твір неперевершений. Це одно із чудес не лише української, а й світової літератури. Це Лесина лебедина пісня. Незвичайний твір і незвичайна історія його написання. Драма - вияв туги за Батьківщиною, потяг до високого, красивого. Твір надзвичайно глибокий і викликає роздуми над багатьма вічними проблемами. Але все-таки неперевершеність його в найголовнішому - майстер ному і переконливому зображенні двох світів. Перший світ - це світ Мавки і самої Лесі Українки. Це духовність, краса, мрія, це політ до справжнього, вільного і нічим не затьмареного кохання. Мавка - цілісна, цілеспрямована натура, хоч і зображена надзвичайно романтично. Вона щира у коханні, вільна у вчинках і незрадлива у своїх принципах. Їй незрозумілі дивні людські умовності, гніт буденщини, забобони і лицемірство. Вона чиста і щира, як дитина. Що думає, у що вірить, те і говорить, так і чинить. Ніяк вона не може зрозуміти людську звичку: одне думати, інше говорити і зовсім протилежне - робити. Мавка - високий ідеал, це те створіння, про яке кожна людина мріє, тягнеться до нього і не може досягти. Це, свого роду, життєвий стимул, "маяк", який потрібен кожному для самовдосконалення. Мавка до зустрічі з Лукашем жила у повній гармонії з середовищем і собою - була щаслива. Вона була вільною, мала крила і найбільше багатство - щедрий і багатий внутрішній світ. Але зіткнення із світом людей порушило гармонію цієї істоти. Вона не змогла серед людей знайти собі рівну пару. Люди таких висот, на жаль, не досягають... Леся Українка зобразила нам ще один світ - світ Лукаша, світ людей. Він інший... Люди, прагнучи до цивілізації, порушили закони природи. Навигадували умовностей, які їх і поглинули. Людей згубили користолюбство, заздрість, буденщина. Вони засмоктали їх і закрили перед ними вільний і щасливий політ до неба. Лукаш - талановитий від природи, тонкий у почуттях (адже ж зумів своєю грою на сопілці розбудити і закохати в себе Мавку) і добрий хлопець. Але ті умови, в яких він живе: щоденна людська метушня і буденщина - зробили свою справу - він став звичайною людиною. Мавка продовжувала дивитися в нього, як в дзеркало, але себе уже там не бачила. Він не був з самого початку рівнею Мавці - їй просто так здалося. А може сопілка обманула... Лукашу не дотягтися до Мавчиних висот. Бо він стоїть ногами на землі, йому життя серед людей підтяло крила. Цей вічний конфлікт - між мрією і дійсністю, духовністю і бездуховністю - буде завжди. Деякі люди майже долають цей розрив, деякі не досягають і перших східців... Таке життя...
