Про те, що людина сама постійно творить своє життя, народ склав прислів'я «Допоки зростаєш — дорогу життя прокладаєш». Його справедливість я почав усвідомлювати лише останнім часом, коли став замислюватись над тим, якою людиною увіходжу в доросле життя, які риси маю в собі виховати, щоб жити гідно. І переконуюсь: поміж них має бути насамперед чесність і порядність.
Для того, аби виявляти високі моральні якості, не обов'язково очікувати якісь надзвичайні ситуації. Буденне життя теж повсякчас виховує нас, і це виховання починається з народження. Мої батьки, наприклад, змалечку привчали мене бути чесним не тільки з рідними, а й будь із ким. Мама для мене — це взірець правдивості, відвертості. Якщо вдома й спалахує сварка, то швидко згасає, адже матуся не лише вміє прощати, а й сама зізнається у своїх помилках, ніколи даремно не звинувачує в якихось «гріхах».
Батько своєю поведінкою спонукає мене до розвитку в собі багатьох чеснот. Однак найбільше він уразив мене постійною готовністю прийти на допомогу. І не має значення кому: рідній людині, колезі, незнайомцеві. Батьків колега й друг (офіцер Збройних Сил України) видав таємницю: у їхній військовій частині мого батька прозивають Кирилом Туром. Зізнаюся: саме це й спонукало мене перечитати роман Пантелеймона Куліша «Чорна Рада». Захоплений образом мудрого й відважного запорожця, на якого, справді, своїм лицарством схожий глава нашої сім'ї (було, що й батько ризикував життям заради порятунку друзів), я й сам почав змінюватися. Фізично міцний, витривалий, уже не хизуюся цими якостями, а прагну застосовувати їх задля допомоги слабшим однокласникам. Та й під час ремонту вдома і в школі найтяжча робота лягає на мої плечі.
Однак трапляється, що я ображаюся на когось, іноді відступаю перед хамством. Але улюблений персонаж (звісно, Кирило Тур), а найчастіше мої рідні допомагають вийти зі скрутної ситуації. Та й сам шукаю шляхів до покращення взаємин, до самовдосконалення, адже життя не відкладають на потім.
