Добром зігріте серце (за оповіданням В. Земляка "Тихоня").
Добрі справи завжди породжують добро. А доброта у ставленні до тварин повертається вдячністю й зворушливою самовідданістю. В оповіданні "Тихоня" Василем Земляком, відомим українським письменником, змальована дружба між хлопчиком та кобилою Тихонею.
Толя приїхав до бабусі під час канікул і вже на другий чи третій день пішов шукати роботу, бо соромно було підліткові сидіти на бабусиних хлібах. Довелося хлопцю працювати з Тихонею, яку конюхи майже не годували й не поїли, бо не здатна вже була для роботи в полі. Зазнала вона жорстокості від людей. "Окрім гострого скребка і дошкульного батога, іншої ласки не бачила". А хлопчик зміг знайти підхід до Тихоні. Спочатку напоїв та нагодував норовливу тварину. А потім "за ту ласку вона платила добром, стала покірною і слухняною". Звичайно, траплялися й неприємності. Тихоня, яку вчасно не прив'язав Толя, зіпсувала добру копу кавунів. Але хлопчик пояснив Маковею, що у всьому винен сам.
Не можна без хвилювання читати, як вийшла Тихоня на перон проводжати свого колишнього господаря. Тварина, відчувши людську ласку, із вдячністю дивилася на вікна вагонів. Толю охопило хвилювання. Він почав частувати бабусиними гостинцями пасажирів, щоб стримати хвилювання й легше перенести біль розлуки.
Таким чином, автор підкреслив істину: добро породжує тільки добро.
